Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

• У районі Станиці Луганської українська артилерія завдала масований вогневий удар по позиціях мінометів і артилерії бойовиків.

Про це повідомив організатор групи «Інформаційний спротив» і нардеп Дмитро Тимчук у Фейсбук.

• За минулу добу у зоні проведення АТО. За офіційними даними, загиблих серед українських військових нема.

Про це повідомив речник АТО, полковник Андрій Лисенко.

• У Донецькому аеропорту 8 українських військових потрапили в полон.

Про це повідомив радник президента, помічник міністра оборони Юрій Бірюков.

«Сьогодні вранці кілька десятків бійців ВДВ пішли на допомогу своїм, у Донецькому аеропорту. Густий туман, видимість була близько 20-30 метрів», — повідомив він

«Але в ДАП ситуація ще гірша — пересуватися потрібно було по плоскому бетонному столу, без єдиного орієнтира. І вони промахнулися, промахнулися на 800 метрів, взяли трохи лівіше. І потрапили прямо в місце концентрації бойовиків. Був бій. Були загиблі. І 8 людей потрапили в полон», — повідомив Бірюков.

• Тривають запеклі бої в районі 29 та 31 блокпостів на так званій Бахмутській трасі. Сили АТО зупинили просування російських військ. Це між Зимогір’ям та Слов’яносербськом. Про це заявив речник АТО Андрій Лисенко.

Сили АТО відійшли від 31-го блокпосту до опорного пункту та, отримавши боєприпаси, продовжують вести бій, щоб відновити свої позиції й вибити звідти ворога.

Про це у вівторок ввечері повідомила прес-служба Міноборони.

• Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко заявив про одного загиблого і близько семи поранених під час боїв за 29-й і 30-й блокпости.

• В аеропорту Донецька в результаті бойових дій вщент знищена злітно-посадкова смуга, в АТО інформацію про полонених не підтвердили і не спростували.

Про це заявив речник АТО Андрій Лисенко.

21 січня 2015 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ІВАН ВІТИШИН («ТЕСТЬ») (14.09.1976 — 21.01.2015). 81 ОАЕМБр

«Тесть» пережив перший підрив нового терміналу. Вижив. І коли бойовики почали ще зухваліше штурмувати «кіборгів», то Іван склав руки в молитві, глянув на сіре січневе небо через різнокаліберне решето даху терміналу й глибоко вдихнув.

— Отче наш... ти, котрий є на небесах... — голосно почав промовляти слова молитви пересохлими й потрісканими до крові губами.

Ті, що вціліли на той час, повернули голови до Івана, який лежав у простенькій зачовганій флісці на холодному бетоні між брухту та збитих спальників, щоб хоч трохи зігрітися. Він тримав у руках образок і коричневий шкіряний гаманець із маленькою фотографією своїх дітей. Коли Іван почав молитву, то кожен на своєму місці — хто біля вікна з кулеметом, хто прикриваючи побратима з АК, а хто перераховуючи гранати, що залишилися,  — почав молитися разом із ним. Вони молилися так, що в новому терміналі все гул о, а налякані бойовики не могли збагнути, що відбувається.

То була ніч, і не всі дожили до ранку, але вони пішли з життя з молитвою. Іван так і помер на тому холодному бетоні, не дочекавшись евакуації, коли бойовики почали новий штурм і підірвали термінал ще раз. Івана потрощило брухтом. Фото його мертвого тіла на руїнах терміналу облетіло весь інтернет, українське, російське й сепаратистське телебачення. Вояк у простій сіренькій флісці, у руках якого був образок і фотографія його трьох доньок.

ЄВГЕН ЯЦИНА («БЄНЯ») 25.01.1989 — 21.01.2015 81 ОАЕМБр

Серед завалів, у моторошному сепарському відео «Мертвые киборги Донецкого аэропорта», свого сина впізнала Світала Яцина. Її Женя загинув: важке поранення ніг, переохолодження... Його, як і багатьох інших полеглих, просто не змогли вивезти й врятувати: підкріплення не з’явилося, і хлопці помирали на очах своїх друзів. Їй боляче, що про смерть сина довелося дізнатися самій, випадково натрапивши на відео з тілами українців серед бруду, снігу й брухту. Ба більше: до неї звертався навіть хтось із військових, аби... дізнатися подробиці. У матері. Подробиці. Подробиці смерті її сина під час виконання бойового завдання.

Підрозділ «Бєні» виїхав під Донецьк, у Водяне, 15 січня.

— Знаю, що там був невдалий штурм «дому з хрестом», тобто монастиря. Були поранені, були загиблі. Женя в цьому участі не брав. І я, чорт забирай, ще знаю, що того ж 15-го числа туди приїхав Муженко й взяв контроль цієї ситуації на себе, а тоді все пішло прахом, бо просто таки не було чіткого плану дій. Наскільки мені відомо, але це зі слів вояків, один танк їхав, другий — стріляв, а в третього башта злетіла. Тоді, здається, Брановицький Ігор із хлопцями поїхали в новий термінал ДАПу. З 18-го на 19-те, я навіть зберегла смс-повідомлення за 18 січня, яке Женя «кидав» своїм друзям у Києві: «Усе погано: я розмовляв із замголовнокомандувача ВДВ, він просив виводити хлопців. Вони відмовляються». Так із 18-го на 19-те вони туди заїхали востаннє.

«Бєня» дзвонив мамі 18-го січня ввечері, а того ж дня вранці він вийшов на зв’язок для каналу «112».

— Усе гаразд: ми тримаємося! — казав «Бєня» в ефірі. — Не нервуйте наші сім’ї: у нас є батьки й дружини; термінал — наш, аеропорт — наш, і ми його будемо тримати.

Євген Яцина. Фото Руслана Боровика

А вже 19 січня вранці Женя отримав поранення.

— Йому сильно пошкодило щоку, а тоді відрекошетило — і загинув Олег Мусієнко. А потім був газ. А тоді ще обвали, і Женя потрапив в обидва. Коли був тойдругий, найпотужніший обвал, то хлопці сина мого дістали з-під уламків: у нього були поламані ноги — закриті переломи. По великому рахунку, у ХХІ столітті мій син, який хотів захистити всіх нас, загинув від переохолодження і переломів ніг, бо йому просто не надали допомоги. І такі самі хлопці як він, котрі були там, і 93 бригада, і 80-та, і 81-ша... Вони всі загинули просто тому, що за ними ніхто не приїхав: евакуації по суті не було. Але їх закидували й запихували пачками в ДАП, аби просто зробити «символ». Якось я знайшла список загиблих з 18 по 21 січня — 89 прізвищ: молоді й красиві — чиїсь сини і батьки, чоловіки... Вони всі загинули, щоб з цього згодом зробили символ — «символ мужності». Муженко в Київському домі офіцерів назвав Донецький аеропорт не стратегічним об’єктом, а «символом мужності». Знаєте... не втомлюся цього говорити: хай робить зі своїх дітей символи мужності: ми не народжували їх для того, аби з них робили «символи». Так, треба захищати свою Батьківщину, приймати правильні рішення