Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

Його самовладанню можна позаздрити...

Артур відкрив магнітний замок, і вони зайшли в під'їзд. Піднялися на п'ятий поверх, Артур прочинив двері, на ходу додавши:

— Сподіваюсь, Артем не влаштовував тут собі вечірок, і житло ще має людський вигляд.

Квартира не розчарувала Жанну та була цілком у стилі Артура. Сучасний ремонт у сіро-білих тонах, мінімалізм в інтер'єрі. Він вказав: де туалет, де душова з умивальником, де кухня. А сам пішов до себе в кімнату.

Жанна встигла побачити, що своєю спальнею він обрав більшу з двох кімнат. Коли він відчинив темно-сірі двері, то вона мельком побачила величезне ліжко з білосніжною постіллю в центрі кімнати, з масивним підголівником кольору біленого дуба. Імітація чи справжній дуб? Далі двері зачинились і вже нічого не було видно.

Олексій пішов на кухню, набрав води й увімкнув чайника, той зашипів. Злата пішла в туалет, і Жанна пішла досліджувати другу кімнату, меншу.

Кімната була невелика, але оформлена і обставлена зі смаком. Натяжна глянцева біла стеля з диском стельового світильника по центру, стіни вкриті білою мозаїчною штукатуркою з дрібними вкрапленнями сірого, на підлозі — ламінат світлого-сірого кольору. Ліворуч на стіні висіла досить велика плазма, дюймів так на 50, а може й більше, точно вона не знала, але екран був набагато більшим ніж у них вдома на 32. Під плазмою була чорна глянцева тумба, по боках — високі пенали з непрозорими дверцятами, що разом з тумбою були комплектом.

Жанна відкрила одні дверцята — повна шафка різних кубків і ящик з медалями. Хм.. Цікаво...Спортивні бальні танці. Перше місце. Раз, два, три… Ого! Три перемоги. Неочікувано… Тхеквондо. Срібло, золото, золото,срібло… Артуре, ти вмієш дивувати...

Праворуч, в іншому кінці кімнати, стояв чорний шкіряний диван, по боках від якого було два шкіряні, досить широкі розкладні крісла, теж комплект, а також журнальний столик прямокутної форми з темного скла. Одразу уявлялись відерця попкорну на ньому при перегляді фільму. Прикольно.

На вікні — ролети день-ніч, димчастого кольору. Закриті. Нічого зайвого. Жодної тобі картини чи вазона. Але якщо він постійно за кордоном, то про які рослини може йти мова?

Задовольнивши свою цікавість у цій кімнаті, Жанна хотіла піти на кухню, але з туалету вийшла Злата і пішла мити руки в сусідню кімнату, де мав бути умивальник. Руденька пішла в туалет. Все цілком очікувано: якісна сантехніка і кахель на стінах, позаду над унітазом навісна шафа, в якій купа різної хімії і запас туалетного паперу, чомусь жовтого кольору. Можливо, купував не Артур, припустила Жанна, бо він би неодмінно мав купити білий!

Після відвідування туалету пішла до душової. Так, і тут все в тому ж стилі. Праворуч пральна машина, над нею — машина-сушарка, справа у дальньому кутку душова кабіна з досить глибоким піддоном, прямо — умивальник на тумбі і з навісною шафою з дзеркалом над ним. Зліва висіли рушники. Все біле.

Коли Жанна прийшла на кухню, то Олексій вже зробив Златі і собі чаю.

— Жанно, ти будеш чай чи каву?

— Каву, — сказала дівчина, сіла за білий стіл кухонного куточка, на чорний шкіряний диванчик і роззирнулася. Димчастого кольору кухня з матовою поверхнею, зі стільницею з білого мармуру. Неочікувано. Кавова машина, чайник, варильна сенсорна поверхня, мікрохвильовка…

Все ідеально. Квартира Артура не розчарувала Жанну. Як там казала Злата.... він — інший світ? Ну, десь приблизно так…

Артур зайшов до кухні, де Олексій приготував Жанні каву.

— Вершки в тебе є? — запитав він сина.

— Були, якщо Артем не зробив набіг, то мають бути, — він відчинив вбудований холодильник і дістав звідти порційні упаковки вершків. Оглянув його вміст, дістав ще нарізку сиру і бекону. — А от хліб він стоптав… чи хто там з ним був…

Зачинив холодильник, виклав нарізку на тарілку, просто перекинувши вміст контейнерів, поставив на стіл. У верхній шафці дістав упаковку з сумішшю горіхів, пересипав у піалу і теж поставив на стіл.

У нього задзвонив телефон.

— Так, привіт, ні, тебе не глючить, я приїхав. Слухай, у вас вдома є хліб?.. Багет підійде, давай тягни сюди. Нафіг мені твоє пиво? Пиво в мене і самого є, а хліба нема. Я не буду пити, мені ще на Житомир зараз їхати. Так, демагогу, неси багет, бо нема з чим бутери робити. Чекаю, — він вимкнув телефон, поклав його в бокову кишеню й почав робити собі каву, розпакував пакет з чалдом. Коли машина загула, він озирнувся на Злату. Дівчина сиділа в куточку, обхопивши чашку з гарячим чаєм обома руками і замислено дивилася в якусь відому лише їй точку на поверхні стола. Жанна, не приховуючи цікавості, все розглядала, нишпорка. Батько щось шукав у телефоні.

Клацнули вхідні двері, почулись кроки, і до кухні зайшов Артем з багетом в руках. Хлопець був трохи нижчим Артура, не таким підтягнутим, але теж у гарній фізичній формі. Вони мало були схожі між собою, оскільки Артур пішов у рід свого батька, а Артем — свого, єдиними спільними їхніми рисами були перенісся і форма брів. І в Артема було каштанове волосся і світло-сірі очі.

— Привіт, — Артем усміхнувся. — Доставка.

— Привіт, щось ти довго. На два поверхи півдня піднімався, — Артур забрав у брата багет і почав нарізати його прямо на мармуровій стільниці.