Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Залишивши дівчат у призначеній для них кімнаті, Ренальд попрямував до покоїв своєї сестри королеви Ролени.

Утім, братом і сестрою вони були лише наполовину. Ролена – старша дочка вже покійного короля Пвілла від першого шлюбу. 

Дружина короля померла невдовзі після пологів. Залишатися батьком-одинаком велелюбний Пвілл не побажав і, швидко втішившись, знайшов нову матір для своєї новонародженої доньки.

Жило подружжя щасливо, в любові і повазі, але в них довго не було дітей. Коли вони вже втратили всяку надію, народився Ренальд. А друга дружина, за дивною випадковістю, теж померла майже одразу після пологів.

Ренальд був молодший за свою сестру на тринадцять років. Оскільки влада в Даяді передавалася за старшинством, то трон після смерті батька успадкувала Ролена. Вона теж рано вийшла заміж і народила двох дочок. І треба ж такому статися! Одразу після народження другої доньки померла не вона, а її молодий чоловік.

Тоді всі задумалися про прокляття.

Чаклун, який відповідав за добробут Даяда, довго читав знаки на небі, складав гороскопи, але жодних симптомів прокляття або іншого ворожого магічного втручання не виявив.

Він навіть радився з Марілом – головним мудрецем сусіднього королівства Уаджит, але й той, вивчивши всі книжки та запитавши земні глибини, дійшов того самого висновку.

Тож усі ці смерті списали на якусь фатальну, незрозумілу випадковість, яка може повторитися, а може й не повторитися.

Подібне пояснення мало втішило королеву Ролену. Але через деякий час, коли доньки підросли, вона знову мимоволі стала подумувати про шлюб. Зрештою, вона молода, пашить здоров'ям і здатна мати ще дітей!

А ось Ренальд дав собі слово  не одружуватися доти, доки не з'ясується, чому в їхньому роду відбуваються такі сумні події.   Йому зовсім не хотілося залишитися вдівцем із новонародженою дитиною. Але як дізнатися про причини всіх нещасть, Ренальд не мав жодного уявлення…

Коридор, що веде до покоїв Ролени, яскраво освітлювався  ароматними свічками. Повітря густо просочив запах бергамоту і зелених мохів – цей запах королева любила до нестями.

Раніше перед королівськими покоями виставляли варту, але нині цей звичай скасували, бо не бачили у ньому  сенсу.

Ренальд неголосно постукав у дерев'яні, розписані візерунками двері, трохи почекав і прислухався. Зсередини донеслися важкі кроки.

Ролена неохоче, але піднялася, бо прекрасно знала: ніхто не посміє будити її в таку рань без вагомої на те причини. 

Вона не дозволяла навіть служницям ночувати у своїх покоях, ті приходили лише  в ранку, коли королева мала прокинутися.

– Що там сталося? – пролунав її сонний –  і тому незадоволений голос.

– Термінова справа, сестро! – відгукнувся Ренальд.

– Почекай трохи, я одягнуся! – промовила з-за дверей Ролена тим самим незадоволеним тоном.

Двері відчинилися, і Ренальд увійшов. 

Королева зустріла його в тонкому довгому пеньюарі. У неї  було сонне  пом'яте обличчя  і розпатлане волосся.

За останні кілька років колись струнка Ролена сильно погладшала, але не вважала це  за недолік, навпаки дуже пишалася своїми пишними формами, миловидним, рум'яним обличчям і густими чорними косами.

І, замислюючись про нове заміжжя,  вона таємно мріяла про принца Адвіана, сина короля Уаджита. Тим, що цей шлюб нерівний за віком, королева не  дуже переймалася.  Та й смертельна небезпека мало її турбувала. 

– Що за поспіх, дорогий брате? – запитала Ролена, жестом запрошуючи його сісти на м'який диван, завалений подушками з вишитими на них вензелями.

– Сьогодні в нічній варті ми знайшли за кукурудзяними полями дещо цікаве.

– Знову шпигуни? – ліниво позіхнула Ролена.

– Дві дівчини. Дуже загадкові, з'явилися немов з нізвідки... Спершу ми побачили яскраве світло, схоже на блискавку, і вирішили подивитися, що там блимає. І  побачили тих  двох. Спостерігали спочатку, дозволили їм перейти кукурудзяне поле, а вже потім взяли в полон... Вони вміють говорити нашою мовою, але між собою спілкуються так, що я  нічого не можу зрозуміти. І одягнені дуже дивно. 

– Тут замішана магія? –  негайно пожвавішала  Ролена, – Ці дівчата небезпечні?

– Ні, не думаю, – Ренальд замислився, – Можливо, одна з них надто самовпевнена... Дуже відважна і не дбає про наслідки. Але гадаю, Бір зуміє швидко розібратися, що до чого!

– Бір повернеться тільки надвечір, він вирушив до лісу, до моховитого каменя, щоб добути  жаб'ячий слиз. Він зробить мене ще привабливішою! – темні очі королеви загорілися, – Ти ж знаєш, що король Ектор влаштовує пишний бал, на якому Адвіан вибере собі наречену. Так чому б йому не вибрати мене! 

І Ролена спробувала по-дитячому надути свої пухкі губи. 

Ренальд розсудливо промовчав. Йому нічого було на це сказати. 

Усяке може статися, якщо  в нього вірити!

– То що дівчата? Хто вони? Відьми? У тебе є якісь припущення? – зніяковіло  розгладжуючи  оборки на грудях, королева повернулася до колишньої теми розмови.