Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Пущу, якщо пообіцяєш більше не смикатися і спокійно підеш туди, куди я тебе поведу.
– А якщо ні?
– Тоді я просто придушу тебе і віднесу. Придушу злегка, тільки до втрати свідомості... Тож вибір за тобою.
Інга повірила. Який сенс йому жартувати?
– Добре, обіцяю! – видихнула вона.
Ренальд відпустив її горло.
Інга покосилася на Ліку, що стояла ні жива, ні мертва, і потерла шию, на якій все ще відчувалися сильні чоловічі пальці.
– А тепер будь ласкава, поясни мені, навіщо ти ото зробила, і підемо далі, – сказав Ренальд, як ні в чому не бувало.
– Захищалася.
– Хіба я погрожував тобі? – поцікавився він і вказав на Ліку, – Чи їй?
– Ні, не погрожував. Але звідки мені знати, що там за думки в тебе в голові!
– Мені незрозуміла твоя мова. Я кажу все так, як думаю і роблю так, як кажу...
– А з чого я маю тобі вірити? Мене вже тримали в заручниках, погрожували насильством, у мене стріляли і душили, між іншим... Тож ти – не перший.
– Тут ніхто не збирається застосовувати до вас насильство, – сказав Ренальд, – Ідіть уперед!
Куди діватися! Інга стиснула крижану долоню Ліки, і вони знову рушили в темряву, трохи розбавлену помаранчевим світлом смолоскипа.
– Праворуч, – невдовзі велів Ренальд.
Повернули праворуч у широкий, уже добре освітлений коридор.
Ренальд встромив смолоскип у найближче порожнє кільце на стіні й дістав із кишені ключі.
– Скажи чесно, це темниця? – запитала Інга.
Байдужість чоловіка викликала в ній тривогу. Легше зрозуміти людину, коли вона відчуває емоції. А такими байдужими бувають, напевно, тільки якісь маніяки.
– Ні, не темниця. Перший ярус замку.
Ось і напівкруглі двері в кам'яній стіні. Типові двері, такі зазвичай і показують у фільмах про середньовіччя.
То може вони й потрапили в середньовіччя? Але хіба тоді не діяли ті самі фізичні закони, що й тепер? Чого тільки варта одна кукурудза навесні!
– А який зараз рік? – запитала Інга.
– 125 від Другого переходу.
Інга промовчала. Або цей Ренальд придурок, або ніяке це не середньовіччя.
– Сюди, – сказав Ренальд, відчиняючи двері.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.
