Читати книгу - "Ключ до майбутнього., Андре Буко"

Крізь мерехтіння зірок у ілюмінаторі я побачив, як срібна хмара поступово зникає. Я сидів, дивлячись на те, як усе закінчується, і відчував, як мене розриває біль. Цей вибух, ця самопожертва були водночас трагічними й величними.

Я більше не міг дивитися. Закрив очі, спробував приглушити біль, але він нікуди не зник. Переді мною було лише одне питання: чи була ця жертва вартісною?

Ліє поворухнулася. Її тихий стогін повернув мене до реальності. Я обернувся до неї і побачив, як вона повільно розплющує очі. Її погляд був слабким, але коли вона побачила мене, її губи злегка, торкнулась усмішка.

— Що сталося? — запитала вона тихо, її голос був таким слабким, але я відчув у ньому життя.

Я глибоко вдихнув. Було важко зібратися, але я змусив себе говорити. 

—  Все гаразд, ми у безпеці. —  ковтаючи комок в горлі, відповів їй. —  Пізніше все розповім. Відпочивай. 

Я намагався звучати впевнено, хоча кожне слово тремтіло, злітаючи з моїх уст.

Перевіривши показники здоров'я Ліе, вколв їй снодійне і суміш для відновлення мозку, після крововиливу. Зараз треба протриматися поки нас віднайдуть. Скільки це займе часу мені було невідомо. Ми були далеко від торговельних шляхів і очікувати на швидку допомогу не варто. Хіба будемо сподіватися, що якісь контрабандисти оминаючи патрулі зазирнуть в цю систему. Цікаво що з Куком, Як його стан? Я налаштував приймач на частоту його капсули і спробував викликати його. Але відповіді не було.

Я глянув на панель капсули і активував аварійний маяк. Перед нами відкривався нескінченний космос. Які ще випробування він нам готує?

📖 Шановний читачу!

Якщо тебе захопила книга із серії "Ключ до майбутнього", додавай до Бібліотеки Букнет, став лайк і слідкуй за новими публікаціями! 

Це допоможе стежити за оновленнями та стане чудовою мотивацією для мене, як автора, продовжувати писати.

Дякую за підтримку! 💖