Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

Сидячи на капоті свого МакЛарену, я докурював вже другу сигарету, в очікуванні Нори. Її робочий день от-от має закінчитися, а тому я приїхав завчасно, щоб мати змогу викрасти. Хай хоч годинку, але я хочу провести її у компанії цієї дівчини. 

Скільки б я не намагався викинути Бембі з голови, скільки б не відчував злості за те, що Асмодей її привласнив, але на серці легше не ставало. Воно ніби жило своїм життям і самостійно приймало рішення. Саме тому я зараз сиджу перед офісом Маркуса, а біля мене лежить букет кущових троянд. 

У мене таке вперше. Раніше я не знав, що таке прив’язаність чи кохання. У моїй голові було тільки дві установки: на відданість та на виживання. Зараз же думки плутаються, а кляті емоції ніяк не хочуть повертатися під контроль. 

— Ед? — дзвінки голосок змушує мене повернутися до реальності. Нора широко посміхається мені, а у моїх грудях розпускаються бутони криваво-червоних троянд. 

— Радий бачити тебе, Бембі. — Сигарета падає на землю, а я підводжуся, щоб мати змогу обійняти дівча. 

Нора як завжди бентежиться, але в обійми лине. І це змушує звіра в мені задоволено зашипіти. 

— Ти тут у справах чи просто повз приїжджав? — Нора відстороняється, а я примружуюся від задоволення, коли рецептори подразнює солодкуватий парфум. 

— Ціль мого візиту – це ти.

Я протягую Норі букет, зачіпаючи кінчики її пальців своєю долонею. Це просто дотик, тривалістю у кілька секунд, але навіть від нього моє серце б’ється швидше. Кому б сказав про це, ніхто б не повірив, що першокласний вбивця вміє подібне відчувати. 

— Дозволиш мені викрасти тебе на чашку кави?

Якусь мить Бембі вагається. Я навіть думаю про те, що вона зараз знайде відмовку з вигаданими планами, але коли бачу позитивне кивання головою, видихаю. А посмішка сама з’являється на обличчі.

***

Нора з цікавістю розглядає інтер’єр кав’ярні куди я її привіз годину тому, я ж не можу відірвати закоханого погляду від юного обличчя, яке мало не сяє зараз. 

У моєму житті були різні дівчата, як зовні, так і за темпераментом. Але таких світлих людей, як Нора, я не зустрічав. Можливо, річ у тому, що вона ще юне дівчисько, яке навіть не пізнало життя. Її не зіпсували гроші, а тому вона вміє радіти дрібницям. І це підкупає, змушує підсісти на чисту емоцію і хотіти більшого. 

Я давно не юнак, але попри все моє минуле мені хочеться щирої радості, позитиву та ніжності. Я нутром відчуваю, що з Норою можу мати все це. І тому хочу зробити її своєю. Щоб тільки я міг побачити блиск у її очах. Щоб тільки я міг заціловувати посмішку з її пухких губ. Щоб тільки я міг вдихати цей п’янкий аромат, що зводить з розуму.  

— З нашої останньої зустрічі ти ще більше розцвіла. У чому секрет? – не можу стриматися, щоб промовчати, бо на душі весна.

Бембі шаріється. Мені здається, що причина у компліменті, але я сильно помиляюся, коли бачу опущений погляд і чую тиху відповідь, яка ранить мене глибоко всередині. 

— Це заслуга Ітона. Ми зараз ніби разом, принаймні я так думаю, після того, що між нами було. 

Хоч квіти, що розцвіли у грудях покриваються полум’ям, після якого залишиться тільки попіл, моє обличчя не видає жодну емоцію. Я стійко терплю неприємні відчуття і даю можливість Норі висловитися про те, як вона втратила голову від Асмодея. 

— Тобі справді добре з ним? — з важкістю запитую я.

— Знаєш, у день нашого знайомства я молила Бога про смерть, бо бачила в ній свій порятунок. Та це було помилка. Бо ставши подарунком Асмодея я отримала нове життя. І мені страшно уявити те, що Ітон з нього зникне…

Я роблю глибокий вдих, щоб заспокоїти змія і не налякати Нору. У душі вогняне торнадо, яке тільки набирає обертів. Та замість того, щоб припинити його, я ставлю далі запитання, які ще більше мене ранять.

— Ти кохаєш його? — навіщо мені відповідь? Я не знаю.

— Так…

У голові з’являються спогади нашого з Асмодеєм спарингу, який, виявляється, тоді я програв. 

— Вона не твоя.

— Хочеш ти цього, чи ні, але Нора вже моя. І це справа часу, коли вона це зрозуміє. Тому не плекай марних надій.

Моя… Моя… Моя шепіт у голові продовжується, а разом з ним народжується рішення. Та перш ніж до нього перейти, я вирішую поставити останнє питання. 

— Якби ми з тобою зустрілися раніше, до знайомства з Асмодеєм, чи був би у мене шанс? Якби ти його не знала, то могла б мені відповісти взаємністю?

Напевно, не варто було ставити такі очевидні запитання, бо Нора надто швидко здогадалася до чого я хилю. В її очах промайнув страх і водночас подив, у моїх же тільки кляті сердечка, що я не можу контролювати у присутності цієї дівчинки. 

— Я не знаю… — Бембі спантеличена, але й при цьому рішуча. Вона накриває мою руку своєю долонею, щоб обережно погладити її кінчиками пальців. — Ед, ти надзвичайно хороший. Я так давно хотіла мати друга і нарешті зустріла його у твоєму обличчі. Напевно, тому і не думала про щось більше. 

— То ти бачиш в мені хорошого друга?