Читати книгу - "Казки Чаробору, Ольга Соболєва"

Занурившись у спогади та роздуми, дівчина не помітила, як вийшла на Вишневу вулицю. Попереду з'явився знайомий силует Васі. Наздогнавши сусідку, Варвара мило привіталася і напросилася на чай. Раз вона не може насолити Ярославі чаклунським способом, у хід підуть життєві хитрощі!

***

Через кілька днів Василина знов поспішала до лісу. Такі щоденні прогулянки вже увійшли у звичку: з ранку бадьорий підйом, швидкий сніданок, приготовлений дідусем, і одразу прогулянка до лісу. Тільки там вони з Русланом могли сховатися від сторонніх очей та спокійно працювати над заклинанням із книги мавок. Часто вони засиджувалися допізна, а зранку знову все повторювалося. Точнісінько, ніби зачарував хто. Іноді дівчині навіть здавалося, що минуло кілька тижнів, а не декілька діб – так монотонно тягнувся цей період. Благо хлопець не залишав Василину одну і всіма силами намагався допомогти. Його бабуся передавала різні вказівки у роботі над чарами зовнішності, але змінювалося лише відображення у воді, а дівчина залишалася колишньою. Принаймні, вона перестала боятися лісу. Ще з дитинства Василина наслухалася страшних казок від зведеної сестри і з того часу бачила чудовиська під кожним кущем.

Як виявилося, ліс Чаробор і справді сповнений чарівної живності, але абсолютно доброзичливої. Найдивовижніше, що Руслан був з усіма знайомим, і щойно хлопець приходив у хащі, до нього одразу ж збігалися чудернацькі істоти. Він познайомив дівчину із кумедними болотянками, що були схожі на дрібних напівриб-напівлюдей. Потоваришувала Василина і з волохатим однооким створінням, якого люди зозла прозвали Лихом. Найбільше дівчині сподобалися кікімори, які намагалися притягнути їй у подарунок гілку або камінчик.

Василина дивилася на все широко розплющеними очима і тільки дивувалася – чому їй казали, що це казки? Якось Руслан обмовився, що дівчині це все рідне, від того чарівні істоти до неї і тягнуться. Одного напрочуд важкого дня з низки повторюваних, Василина не витрималася і розридалася від безсилля. Вона так гірко плакала і голосила, що Руслану ніяк не вдавалося заспокоїти подругу.

- Забирай свою книжку! Твоя бабуся помилилася, я бездарна і нічого в нас не вийде, - крізь сльози гнівалася Василина.

- Ні-ні! – мотав кучерявою головою хлопець. - Тільки ти зможеш це зробити! Ти ж обдарована лісом.

- Ось що це означає? - дівчина дивилася на знайомого, але той підозріло замовк, тому їй довелося йти у наступ: - Ти мені весь час про ліс твердиш. Ось навіть зараз кажеш, що я обдарована. З чого б це? Чому я розумію мову з книжки? Відповідай або я закину всю нашу роботу над чарами зовнішності!

Руслан прикусив губу і, подумавши, тихо заговорив:

- Тільки ти нікому не кажи. Це велика таємниця! Бабуся видужає і все тобі докладно розповість. А поки  знай, що твоя мама була мавкою з того самого лісу. Вона полюбила твого батька – просту людину і пішла жити в люди, як смертна. Але Чаробор не обдуриш. У тобі тече її кров та чарівна сила. Ось ми розбудимо її заклинанням, і ти станеш всемогутньою чарівницею!

Василина ошелешено витріщилася на співрозмовника, але той так переконливо розповідав, що не виникало жодних сумнівів. Дівчині відразу ж згадалося, що в її мами квіти завжди були найпишніші, а город найбагатший. Але з готуванням або рукоділлям завжди суцільна біда траплялася. Потім вона захворіла та померла. Чи не тому, що їй таке життя було не призначене?

Роздуми Василини перервав знайомий голос - зовсім близько розмовляла Ярослава. Дівчина хотіла було дати про себе знати, але Руслан її різко обсмикнув.

- Навіть не думай! - зовсім тихо прошепотів хлопець. — Ти знаєш, хто вона така? - Василина розгублено хитнула головою, і Руслан пояснив: - Вона помічниця Баби Яги! Вони тільки прикидаються добрими, а самі лісом блукають та чарівних істот винищують. У старої тієї взагалі є палиця чаклунська, щоб зміями керувати. Чула скільки їх у селище останнім часом сповзається? А того великого кота остерігайся більше, ніж дівчиська. Він тебе загіпнотизує і у служіння Бабі Язі потягне. Або чого гіршого. Так от і з лісовиком тутешнім трапилося, і з русалками. Та багато з ким. Зрозуміла?

– Але як так? Скільки себе пам'ятаю, бабуся Ягинішна завжди була добра до мене. Та й до мами часто приходила, особливо коли та захворіла.

- Приходила, бо на свій бік темний хотіла заманити. А як твоя мама відмовилася, так і недобре їй стало. Це Баба Яга на неї злість темну зігнала. А ти, як тільки силу свою відкриєш, так могутніша за неї в рази будеш. Станеш не тільки Василиною Прекрасною, а й Премудрою.

Дівчина не вірила своїм вухам. Хоча, якщо вдуматися, багато сходилося. Взяти, наприклад, мешканців селища. Багато хто Ягинішну за очі Бабою Ягою чи відьмою називав. Не просто так, напевне. А Ярослава востаннє була дуже груба, коли розбилася та фосфорна дрібничка. Хоча зазвичай робила з себе саму доброзичливість.

Незважаючи на такі сумні відкриття, Василина підбадьорилася. Дівчина й сама не розуміла, в чому справа. Але саме зараз вона сповнилася непереборною рішучістю стати чарівницею. Більше того, Василина була впевнена, що наступна спроба із заклинанням зовнішності їй обов'язково вдасться і ця нескінченна низка однакових днів перерветься.