Читати книгу - "Книга Розчарування. 1977–1990, Олена Олексіївна Литовченко"

Почалося все це дуже давно – ще коли одразу по закінченні школи прапорщиків Малюта Нілович потрапив до однієї з підмосковних військових частин, де крали всі – включно із солдатами строкової служби! Уже на другий день новоприбулий прапорщик поцупив з актової зали і «штовхнув» на місцевому базарчику не «12 стільців», як у Ільфа з Петровим, а цілих тридцять! Виручені за оборудку гроші миттєво надіслав матері поштовим переказом. Наступного ж дня військову частину (яка давно була під підозрою) накрила комендатура, почалася перевірка. Але от дивина: усі бачили, як Коврига вивозив на базар стільці, але жодного з них на балансі військової частини так і не знайшли! Копатися у загадковій справі далі не стали, хоча новоприбулого «прапора» про всяк випадок перевели в Єйськ – аби лише подалі від Москви!..

Завдяки цьому досвіду Малюта Нілович переконався, що безкарно вкрасти можна все що завгодно – аби воно не «світилося» у документації. Отож весь перший рік перебування в Єйському навчальному центрі ППО він тихо і скромно жив у гуртожитку, якщо цупив – то якісь дрібниці. Але як і в Підмосков’ї, всі гроші переказував матері. Будь-яка перевірка його діяльності оберталася черговою бездоганною характеристикою прапорщика. А все тому, що документи у нього завжди були в порядку – комар носа не підточить!..

Одного разу під час видачі святкових спецпайків офіцерам він помилився і відпустив зайву баночку ікри одній майорші, а вона, не додивившись, підмахнула накладну. «Крадіжка» була помічена майже одразу. Майорша навіть не встигла вийти за територію військової частини, як Малюта Нілович наздогнав її і буквально на КПП склав протокол. Хоча винен у цьому був виключно «прапор», майоршу вдалося налякати тим, що її чоловік матиме клопіт. Відтоді Коврига взяв на озброєння такий метод впливу на людей, як шантаж. Через це деякі легковажні дружини офіцерів опинилися у нього під п’ятою, бо «легковажили» вони не тільки з документами. Отак товариш прапорщик почав обростати таємними коханками.

Наступний командир виявив великий педантизм у підборі персоналу, тому звільнив майже всю бухгалтерію і набрав нову. Минуло ще три місяці, й під час перевірки на продуктовому складі, підпорядкованому Малюті Ніловичу, раптом виявили надлишки. «Якщо є надлишки, є і крадіжки», – констатував перевіряючий. Як виявилося, помічниця головбуха отримала пайок з простроченими консервами, отож ініціювала перевірку складу Ковриги на предмет термінів реалізації продуктів харчування. Усе прострочене посписували, але залишили на складі – отак і з’явилися «надлишки»!

Малюта Нілович зробив належні висновки й почав ретельно слідкувати за термінами зберігання продуктів. Зовсім нещодавно прострочене формально утилізувалося за рапортом, фактично ж потрапляло або в солдатську їдальню, або на базар, натомість заощаджувалися цілком придатні до споживання продукти. За деякий час у Ковриги з’явилася добре обставлена кооперативна квартира, він же почав замислюватися про сім’ю…

Останній начальник був більше солдафоном, ніж господарником, отож Малюта мало не розслабився… Однак його дружина виявилася просто акулою у комерційній сфері! Усе почалося з дачної ділянки. Здавалося б, нічого особливого… Але на ділянці товариша майора у найкоротший термін виросла справжня двоповерхова вілла, на якій і жила тепер його сім’я. За господарством доглядали військовослужбовці.

Поруч містилася скромна ділянка товариша прапорщика з невеликим затишним – зовсім за статусом Ковриги! – дачним будиночком. А поруч з обома ділянками розташовувалися теплиці й садок, що цілком офіційно належали навчальному центру військ ППО – от саме там і працювали, згідно з документами, військовослужбовці! Ну, а якщо їхніми турботами були охоплені сусідні ділянки… Тут усе просто: командири ставили завдання «вскопати від сих до тих» чи «обробити там і там, і ще там» – солдати й виконували що наказано…

А ще спритна майорша здавала дачу прапорщика приїжджим на відпочинок, дохід ділила з Малютою Ніловичем. Ще й обламувалося трохи «батькам-командирам», які розпоряджалися дачними роботами. До речі, оплачувалася дача Ковриги з бюджету військової частини… Що ж до товариша майора, то він в усі ці оборудки носа не пхав. Він займався тим, чим і мусив займатися: підготовкою кадрів для ППО, інше цього суворого солдафона не обходило.

* * *

Якось, оглядаючи територію навчального центру, товариш прапорщик наштовхнувся на дуже симпатичне юне створіння, яке змусило його серце калатати з шаленою потугою. Це була Ксюшенька Муратова – одна з найкрасивіших дівчат Єйська. Вона була чи то грузинкою, чи то циганкою, а тому зовнішність мала явно нестандартну. Навчалася заочно на фармацевта, працювала в аптеці та ще й підробляла медсестрою у місцевій поліклініці. Усі методи спілкування з особою жіночої статі, випробувані Ковригою раніше, зазнали краху: дівчина сором’язливо ховала очі й вважала за краще піти геть, ніж і далі перебувати поруч з таким розв’язним типом…

Але ж ні – не на того напала! З виглядом переможця Малюта Нілович привів юне створіння на КПП, намагаючись з’ясувати її особу. Втім, черговий лейтенант, незважаючи на його протести, провів дівчину до свого кабінету, а за кілька хвилин вивів її за територію навчального центру. Всі спроби спантеличеного прапорщика з’ясувати ім’я порушниці зазнали рішучої відсічі.

Побоюючись за свою репутацію, Коврига помчав до товариша майора, але несподівано отримав відповідь: Павло Сергійович гранично зайнятий, а ви, товаришу прапорщик, ідіть на свій склад, будь ласка… А хвилин за десять туди влетіла розлючена майорша і, не звертаючи уваги на кількох солдатів і сержантів, учинила справжню істерику – ще й із застосуванням образливої нецензурної лайки. Виявляється, медсестра прийшла робити уколи товаришеві майору, а також принесла ліки! Ніхто ні про що не повинен був дізнатися, а тепер Малюта Нілович усе зіпсував…

Наступного дня винуватець скандалу півдня тупцяв біля КПП і все ж таки перестрів медсестричку. Він щиро вибачився, обґрунтувавши свою поведінку зайвою підозрілістю. До того ж поскаржився на раптові напади головного болю, що дедалі частішали. А ще останнім часом його наздоганяли раптові стрибки кров’яного тиску.

– Лікарі нічим не можуть зарадити, – сумно завершив Коврига, розглядаючи юну красуню з виглядом побитого пса. Дівчина вислухала його дуже уважно й пообіцяла допомогти. Наступного дня принесла прапорщикові якусь мікстуру, але категорично попередила, що її не можна пити після вживання алкоголю. Малюта випив пахучу рідину, після чого його стан і справді покращився.

Ксюшенька приходила до навчального центру щодня, вони регулярно бачилися і приязно віталися. Поступово Коврига знов почав замислюватися про одруження. Він уже й обручку придбав, і гроші відкладав – але освідчитися все не наважувався.

Сам же прапорщик усе й зіпсував, необережно поділившись своїми матримоніальними планами з майоршею. У відповідь вона мерзенно розреготалася просто йому в обличчя:

– Ти чого це надумав, хробак мерзенний?! Щоб ця ніжна троянда впала в лапи