Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

- Жахіття? - цікавиться Ерік, зосереджено дивлячись на дорогу, трохи хмурячись. Коли він ось так хмуриться у нього такий мужній дорослий вигляд. І як серйозно це не виглядає - насправді це дуже навіть мило.

- Не думала, що у вульфенів теж розхитуються нерви. Ми до самої канадського кордону будемо їхати без відпочинку? - роздратований тон у мене виходить найкраще.

- Чому б і ні? - відсторонено знизує плечима Ерік. - Я витримаю. Хочу скоріше від них відірватися.

- Я теж вмію водити! Пусти мене за кермо і трохи розслабся.

- Все одно не допоможе. Я чоловік, я лідер, я повинен контролювати  ситуацію. Залиш це мені, Ніколь.

- Супер. Як за кам'яною стіною, - похмуро язвлю я. - А мені тоді що робити? Витріщатися у вікно вже немає сил.

- Дістало напружуватися - пропоную відриватися! - з посмішкою раптом заявляє він, включаючи радіо. - Заспіваймо? - дивно, де це він так навчився перемикатися? На флоті або в снігах на своїй Алясці?

Не вірю своїм очам і вухам - він підхоплює хіт і перекрикуючи виконавця починає співати! І не просто так абияк кричати, а потрапляючи в ноти. Найчистішою, самою сексуальною мовою в світі - французькою.

І все у нього так легко і захоплююче, що мене пронизує тремтіння, а усі мої клітинки по черзі втопилися в солодкому сиропі розчулення. Розімлівши, з відвислою щелепою, я дивлюся на нього і нерозумно посміхаюся. Він підкорює мене, не залишаючи мені шансів. Випалює своєю енергією весь мій морок. Передаючи мімікою емоції пісні, Ерік навіть не намагаючись співає просто відпадно.

Я не знаю французької, але напевно це дуже весела пісня.

- Давай, Нікі, я знаю, ти теж вмієш співати! - підбиває він мене, але по-моєму в світі перевертнів я єдина вовчиця, якій ведмідь на вухо наступив.

- Хто я??? – округлю очі. - Мені більше подобається слухати. Прошу не зупиняйся, - мені правда подобається його голос. У своїх сніжних краях він, напевно, всіх дівчат з розуму звів.

І раптом, не зменшуючи швидкості, на мить відвернувшись від дороги, Ерік різко притягує мене до себе, упиваючись поцілунком в мої губи. Коротким, пристрасним, ураганним.  Отакої, він вміє бути непередбачуваним навіть для мене.

- Вище носа, - його спокійний м'який голос, мене майже заспокоює. - Обіцяю, ми впораємося з усіма труднощами. Тепер точно, - і дивлячись в його очі, які мені зараз душу розстебнули, я відчуваю божевільний приплив бажання, яке вдавлює мене у сидіння. Я хочу його прямо зараз. Але замість цього, я відвертаюсь і глибоко дихаю.

- Потрібно потерпіти, - чую його тихе зауваження.

Як таке могло статися?! Всупереч всім його аргументам, я все одно вважаю наш зв'язок незрозумілим, а наш потяг один до одного аномальним. Може, ми провісники кінця світу? Або в полоні у альянсу я зійшла з розуму, вигадавши собі Еріка?

- Доведи мені, що ти справжній і що я не марю, - шепочу я, не відводячи від нього очей, чіпляючись за цю реальність, нехай краще вже так, ніж ...

- Ти не спиш, Нікі, - зітхає Ерік. - Згоден, ми виділилися в історії вульфенів. ... Але на те є причина.

- Яку ти звичайно ж не можеш мені поки озвучити! – похмурніла я, почавши рахувати вголос. - Один, два, три ... Кажуть уві сні не можна порахувати свої пальці, - відповідаю на здивований погляд Еріка.

- Виявляється, я справжній! - хитає він головою і посміхається. Але в куточках цих очей, там, де збирається дрібна сіточка зморшок, як у всіх усміхнених людей, я вже бачу питання, яке там причаїлося. - Розкажи мені, Нікі, чим тобі так подобаються люди?

- О, .... це ж очевидно, - сама ще не знаю, як я йому це поясню. - Їх правила життя набагато простіші, і якщо вони не роблять злочинів - їм не потрібно ховатися. Люди нехай і тендітні фізично, але вони народжуються цілісними особистостями. Їм не доводиться раз по разу проходити процес трансформації і обростати шерстю, стаючи на чотири лапи. Вони зазвичай добрі, але, нажаль, не завжди цінують дані їм блага. Для мене це будинок, сім'я, відсутність необхідності розлучатися і битися на смерть. Я б хотіла таку примітивність, на неї я б обміняла всі свої здібності.

- Але серед людей зустрічаються звірі страшніші за нас, - заперечує Ерік, і наша розмова погрожує перерости в дискусію.

- Прикрі відхилення, - згідно киваю. - Але в природі людей закладена колосальна сила любити. І це я в них ціную. Їхні пісні, поезія, живопис - насичене такими каскадами почуттів. Я перевертень альфа-вовчиця заздрю звичайним дівчатам і жінкам, адже у них є всі шанси жити обкутаними любов'ю без страху її втратити. І ми зараз не будемо говорити про крайнощі, про зраду і підступність смерті. Але погодься, серед вульфенів зустрічається так мало щасливих сімейних пар, особливо тих, хто дожив до сивин в своєму будинку, оточений своїми дітьми та внуками. А з моїм альфа геном мені такого життя взагалі не світить. І це мене обтяжує.

- А ти б хотіла затишний котедж з садочком, чоловіка, що приходить після роботи додому, і декілька дітлахів, яких ти б возила у гуртки? У суботу ввечері, уклавши дітей спати, після пари келихів вина, ви з чоловіком під джазові наспіви займалися б любов'ю, а недільного ранку довго не вилазили б з ліжка. І у вас обов'язково була б собака, яка рила б ями на твоїй клумбі і добрі сусіди, з якими ви б час від часу влаштовували пікніки, - з іронією почав міркувати Ерік, від чого я одразу розлютилася.