Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Я заварила чай, знайшла у холодильнику солодощі. Дайни з Арджином унизу не виявилося, що не дивно. Вони удвох у її спальні, і здається це вперше. Добре, що Енді почистив їм пам'ять про сьогоднішній день. Навіть я почуваюся цілком спокійно, ніби я теж була на морському березі. Впевнена, Енді приклав до цього руки. Але щодо цього я не серджуся.

- Я ось думаю ... - продовжую розмову після чаювання в кімнаті.

- Так, тут безпечно. Я все виправив. Вранці я трохи зіпсував твій зовнішній купол, тому в будинок проникли. Це жахлива помилка з мого боку. Мені шкода, Есмо, пробач.

Ми сидимо з Енді на моєму ліжку, просто обіймаємось. Я спокійна, продовжую йому вірити.

- Я збудував новий купол, під ним ти в безпеці.

- А вийти я зможу? - Жартую, але уточнення важливе. Він усміхається без відповіді. Мабуть, мав на увазі, що так.

- І над твоєю кімнатою зроблю ще один купол, якщо хочеш над вихованцем теж.

- Ти бачив його? – схаменулась, але вже запізно смикатися.

- Ні, але я й так знаю, хто твій помічник. Ти унікальна у всьому, Есмо, - цілує моє вологе волосся, втягує його аромат, від цього мене пробирає до мурашок.

- А хто в тебе?

- Ти знаєш, що я не відповім. Запитувати про це не можна.

- Але ж ти знаєш, хто в мене. Я хочу знати, хто твій символ.

- Есмо, ми ідеально підходимо один одному. Це все, що ти маєш знати. Я обіцяю, що розповім тобі все, коли моя місія буде закінчена. Поки що ти маєш відмовлятися від усіх завдань, проведи цей тиждень удома.

- Так звичайно! – відповідаю саркастично. - Я ніколи не відмовляюсь!

- Есмо, я вкладу тобі це в голову, коли зітру пам'ять. Без варіантів. Ти маєш сидіти під куполом.

- Ні! Ти не можеш мені вказувати! Я робитиму все, що захочу!

- Гаразд, Есмо, гаразд. Давай поспимо.

Він зі мною як із дитиною. Не погодився ж, просто підтакнув, аби я замовкла. А сам так і не відповів на основне запитання.

- Енді, ти справді темний маг?

- Давай поговоримо вранці, - отримую швидкий поцілунок у скроню, Енді влаштовується в моєму ліжку. І збирається спати. Серйозно? Просто поспати зайшов?

- Відповідай мені чи забирайся з мого ліжка!

Аби не пішов, аби не пішов. Адже для нього це всього секунда. О, Боже, я цього не хочу! Мовчи, Есмо, не думай. Один баранець, два баранчики ... Член, о, я відчуваю його член біля свого попереку ... Прям як тоді, коли я прийшла до нього в ліжко. Він збирається це зараз повторити?

- Есмо, нам треба поспати.

Трусь об нього несвідомо, притискаю вже свою попку до острівця блаженства, що стирчить, хочу насадитися, Енді стогне з досадою.

- Есмо, у мене немає сил для цього, будь ласка, дай мені перепочити. Найменше я хочу приглушувати твоє сексуальне бажання магією, але мені доведеться це зробити, якщо ти продовжиш.

- Я можу зробити все сама ... - Заповзаю на нього зверху, - спокушатиму тебе, поки ти не відповісиш на всі мої запитання.

- Ні, Есмо, я не темний маг. Я – обскур. Все, спати.

Енді зняв мене з себе, уклав поруч, притиснувся до спини ззаду, я не маю шансу вирватися, я обмякла.

- Що це означає?

Чую його мирне дихання, груди плавно погойдуються. Енді засинає. Він уже в напівдрімоті. Відповідає на мої запитання не за бажанням, а від безвиході.

- Енді, що таке обскур?

- Мій батько - темний маг, а мама - світлий емпат, - пробурмотів ледь чутно, але я вловила кожне слово.

Що ще важливого зараз спитати? Запитань дуже багато. Він втратив пильність, навіть мої думки, напевно, слабо може чути. Втомився, любий, мені шкода.

- Чому ці тварюки напали на тебе?

- Вони прийшли по тебе...

Проковтнула. Він точно в напівдрімоті? Може, жартує так зі мною? Я ще з першої порції інформації не відійшла. Енді - маг від світлої та темної сторони! Я навіть не підозрювала, що таке буває! А сьогоднішні монстри прийшли за мною? Чи не забагато для однієї мене?

- І навіщо я їм потрібна?

Енді мовчить, заснув. Я не встигла поставити й половини запитань. Думки крутяться в голові. Член перестав мене відволікати. Він уже обм'як разом із рештою частин тіла Енді. Це наша перша усвідомлена ніч в одному ліжку. Може, вранці він передумає і залишить мені мою пам'ять? Я хочу пам'ятати все, що сталося сьогодні. Хочу бути впевненою, що Енді на моєму боці, щоб більше не сумніватися в ньому. Сьогодні він довів, що битиметься за мене на смерть. Тільки навіщо? Ціна моя не така велика, щоб вбивати всіх на своєму шляху. Мої вісімдесят дев'ять відсотків магії нічого не означають, адже є багато магів з таким рівнем, але за ними не полюють. Що зі мною не так? І яке відношення до всього має Енді?

Моя голова розпухне від цих думок. Я не знаю, як вимкнутись. Мені також треба поспати. Занадто багато вражень для одного дня. Я ніби сьогодні прожила ціле життя. Мабуть, такими були й ті дні, які я провела з Енді, але забула. Уявлю собі, як ми сидимо на даху і поїдаємо тістечка. З такими думками легше заснути.