Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

- Карада!! - з криком вривається до моєї камери ректор, і намагається вирвати Караду з моїх лап. Ну вже ні! Я її без бою не віддам! Ричу у відповідь і злобно клацаю зубами.

- Раян! Відпусти дівчину. Віддай Караду Ріку, Дарія приведе її до тями. - Наставник намагається мене заспокоїти, але за його голосом я відчуваю, що він переживає за неї, ніби я небезпека для моєї дрібної! Але його почуттям далеко до моїх! І навіть ректор навряд чи відчуває стосовно племінниці щось хоча б віддалене за своєю силою, ніж я.

«Ні! Я її не віддам!»

І я не збираюся розпочинати дискусію з цього питання!

- Раян! Дівчину треба віднести до лікарняного відділення! - Кай намагається наполягати, але мене його думка не цікавить. І взагалі я зараз дуже зайнятий, старанно відпльовуючись вогнем від зайво наполегливого ректора.

- Раян! Якщо ти зараз же не відпустиш Караду, я... я не знаю, що з тобою зроблю! – гарчить ректор, а в мене починається істеричний сміх.

«Кай, озвуч для ректора, будь ласка: Якщо він хоче мені загрожувати, нехай спочатку придумає чим саме, а потім приходить з конкретними пропозиціями!»

Кай

Раян здурив, схопивши дівчину і не підпускаючи до неї Ріка. І якщо досі Рік більш-менш зберігав терпіння, то тепер він просто в сказі! А я знаю, яким він може бути, якщо розлютиться. Та ми всі такі! Карада – його племінниця, отже — частина зграї. А це для будь-якого дракона святе! За замах на члена сім'ї, а саме так Рік сприймає поведінку принца, будь-який дракон уб'є, не замислюючись про наслідки!

- Ріку! Раян їй не зашкодить! Заспокойся!

- Я заспокоюся, тільки коли він убере від неї свої лапи! - ричить Рік, але виходить із камери. Розлючений золотий дракон з дівчиною в лапах, що плюється вогнем, це не безпечно, в першу чергу для Каради.

- Кай, вийдемо.

А це гарна ідея. Нам треба поговорити та вирішити, що робити далі.

- Кай, я можу попросити Дарію приготувати снодійне, що сильно діє. Шкура принца зараз не скрізь захищена лускою і цілком можна скористатися мисливським дротиком, щоб тимчасово приспати Раяна!

- Ріку, я не розумію, навіщо такі складнощі? Раян не скривдить Караду, ти й сам це чудово знаєш. Дай їм розібратись самим!

- Карада непритомна і їй потрібна допомога лікаря!

- То нехай Дарія увійде в камеру і надасть їй допомогу! Не ускладнюй ситуацію, Ріку. Раян набагато менш небезпечний для оточення, ніж свого часу були ми! – натякаю на наші витівки за часів нашого навчання в Академії королівства.

Рік тільки гарчить у відповідь, але повністю виходить із часткового обороту. Ми повертаємось у камеру, і я сподіваюся, що до нього дійшло, що принц не є небезпечним ні для кого. Окрім самого себе. До того ж поки ми були відсутні, ситуація трохи змінилася.

Перед нами постала майже ідеалістична картина:

Дарія і Карада сидять на крилі золотого дракона та уплітають пиріг, який я приніс для принца. А Раян жує сиру оленину, яку Карада йому вкладає у пащу.

Схоже ситуація розрядилася, і я вже почав потихеньку, але поки що дуже повільно, видихати з полегшенням. Але тим часом у карцер влітає отець Каради з дружиною.

І, перш ніж Раян встигає зреагувати, Карада з радісним вереском кидається до них, а Рік буквально висмикує дружину з клітки й, зачинивши двері, закриває камеру на замок.

- Матінка! Батьку! Я така рада вас бачити! - затараторила Карада.

- Ідемо звідси, дочко! – тоном, що не допускає заперечення, заявив батько Каради. - А з тобою, брате, ми потім поговоримо. Поясниш, як ти все це припустив!

Карада

Приходжу до тями в обіймах золотого дракона. Я зрозуміла, чому Раян перекрив наш ментальний зв'язок, він не хотів, щоб я відчула його біль! Але тільки зараз я зрозуміла те, що давно усвідомила моя дракониця — я люблю Раяна! І я нарешті прийняла, що Раян і є мій Дикий! Як я це усвідомила, стало набагато легше. Але поява моїх батьків все зіпсувала.

- Матінка! Батьку! Я така рада вас бачити! - Вибігаю з камери принца, намагаючись забрати батьків звідси якнайшвидше. Матінка буде шокована, якщо побачить мого чоловіка в такому стані. Сподіваюся, багато вона не встигла розглянути.

Але все виявилося набагато гіршим! Матінка, мало не голосуючи довкола мене, змушує зрештою розповісти всю історію мого заміжжя.

- Дочка! Ми негайно подаємо на розлучення! Тобі ще рано заміж і точно ти не будеш дружиною цього дикого некерованого дракона!

- Мамо, але ми ж із принцом Істинна Пара!

- Ну і що?? Ти повернешся з нами до Диких Земель. Дипломатичний квартал знаходиться поруч із палацом, ви з принцом зможете спокійно жити недалеко один від одного!

- Матінка, а якщо я не хочу розлучення?

- Карада, ти в такому віці, що ще сама не розумієш, чого хочеш!

Я замислююсь, намагаючись знайти аргументи, а тим часом матінка обробляє батька:

- Каттар! Негайно подавай прохання Імператору про розлучення! Або це я зроблю! Тільки тоді розлучатимемося і ми з тобою, — шипить матінка загрозливо. – І ти знаєш, що Імператор мені не відмовить! Я не допущу, щоб наша дочка провела все життя з цим дикуном.

Я знаю, що батько не суперечитиме дружині. Він її шалено любить і завжди погоджується з усім, що вона каже.

Мабуть, матінка як завжди має рацію, я ще не готова до сімейного життя…