Читати книгу - "Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська"

Цієї інформації духу виявилося замало, і він почав розпитувати мене про інші розбіжності між нашими світами. А я, виявляється, дуже хотіла бодай з кимось про це поговорити. Дарма що в носі якось підозріло засвербіло, й до очей підібралася волога.

Так, може там я не мала якоїсь казкової чи голівудської історії кохання, та і взагалі, вистачало якихось своїх труднощів, проте це не заважало мені сумувати за звичними та улюбленими речами, котрі я ніколи не матиму в цьому світі.

Та що там речі! Прав і тих, вважай, нема.

Сміх та й годі.

— Цікавий в тебе світ. Магії немає, але є залізні карети, що самі їдуть, й коробки, що картинки показують. І цей, як його, інтернет! — згадав Роттус, — Це ж як бібліотека з магічною поштою!

— Щось типу того...

Відклавши у бік збірник законів, я потягнулася до наступної книги, обіцяючи собі повернутися до першої пізніше, коли ознайомлюся з усією базовою інформацією.

Ця виявилася присвячена легендам двох королівств. В тому числі про Богів.

Щоправда, тепер, знаючи, що потрапила я сюди не через забаганки когось з вищих створінь, а з подачі звичайного злочинця, я вже не була така впевнена, що знайду в цій книзі щось корисне.

Цікаво, звісно, ознайомитися з місцевою культурою та релігією, однак це точно могло почекати. Тож, сумно зітхнувши, я відклала і цю книгу.

Наступна була присвячена різновидам магії, котрих виявилося дещо більше, ніж я гадала.

Крім вже знайомих мені побутової, захисної та ментальної магії, існувала ще предметна, просторова, цілительська й стихійна, й майже усі вони мали розгалудження, й поділялися на підтипи. Наприклад та ж сама захисна магія поділялася на дзеркальну, поглинаючу і розсіювальну, в залежності від типу взаємодії, цілительська на цілющу магію та, до мого жаху, некромантію.

Бр-р! Ну чому хоч в цьому світі не можна обійтися без такої гидоти?

Предметна, як можна здогадатися, була пов'язана з артефактами, магічними властивостями мінералів, їхнім дослідженням та використанням.

Просторова магія здалася мені найцікавішою. Вона дозволяла не лише зникати в одному місці та з'являтися в іншому в лічені секунди, а й відправляти магічні листи, та переміщувати інші предмети. Ну зручно ж! І про кляті сходи можна забути, і поїсти коли треба.

Схоже ректор володів нею так само добре, як і ментальною. Я навіть трошки йому заздрила.

Цікаво, а яка в мене магія? Адже якась має бути?

Я задала магічну кульку, що ледь не розтрощила аудиторію під час лекції з магічної теорії, і спробувала пригадати на що вона була схожа, та спогади були нечіткими. Я навіть не була впевнена якого кольору вона була. Тільки тепле відчуття, що переходило у жар.

— Роттусе, а як дізнатися який в мене різновид магії?

Дух ліниво розплющив одне око, потягнувся, а тоді змахнув хвостом з золотими пір'їнами.

— Від Арієстель тобі дісталася магія світла. Доволі слабенька, треба сказати. Тож ні, мандрувати світом чи викликати їжу з повітря, як ректор, ти не зможеш.

Я насупилася. От як боротися з цією його дурною звичкою підслуховувати?

— А ти слідкуй за власними думками! — пробурмотів Роттус, — Дурні думки, знаєш, несуть не менше шкоди, ніж дурні слова. А може і більше.

На це я лише відмахнулася, й продовжила читання.

Хто цього духа розбере? За стільки років у дзеркалі хто завгодно стане диваком.

— Як неввічливо! — образився Роттус, — Між іншим, в цьому світі саме ти —  найбільша дивачка! Про магію нічого не знаєш, етикет гірший за якусь простолюдинку з передмістя, Да з тобою жоден нормальний аристократ не одружиться!

— От і добре, — пирхнула я, — Я, знаєш, теж не палаю бажанням ставати їхньою дружиною! Велика радість — перейти з власності батька у власність якогось незнайомця, якого, до того ж, можуть відлякати подібні дрібниці!

Щоправда, Роттуса мої слова не надто вразили.

— Це ти зараз так кажеш! А що як закохаєшся? Чи дізнаєшся, що твій батько — якийсь страшний тиран, і це буде єдиною можливістю вийти з-під його опіки?

— От як станеться — тоді і вирішу що робити. Але за абикого не піду! Та і взагалі, може я займу якусь державну посаду, і ніякого батька вже можна буде не боятися.

— Це якщо вони тобі дозволять довчитися, — нагадав Роттус, — Чого не буде, якщо тобі знайдуть чоловіка.

— А ректор ніяк не може цьому зарадити?

Поки що сім'я Арієстель не поспішала зв'язуватися зі мною, і я мала надію, що так воно далі і буде. Проте, якщо вже існує така загроза, було б непогано знати, як в разі чого захищатися.

— Ректор — навряд, — не поспішав радувати мене дух, — Хіба що відповідний наказ віддасть особисто король. Але для цього твій рівень має бути досить високим, аби зацікавити Його Величність. А він... ну... М'яко кажучи, посередній. Тож краще не плекай марних сподівань.

А от це погано. Навіть дуже.

Як людина сучасного й технічно розвиненого світу, де в усіх більш-менш рівні права, я не могла просто змиритися з подібним розкладом.