Читати книгу - "Небесний Легіон, Наталія Глушко"

Здавалося, що самі гори відлякували небезпеку, але навіть вони не змогли зупинити драконів. Мешканці в паніці тікали, а ті, хто залишався, ховалися у печерах і гірських укриттях, молячись про своє порятунки.

З кожним новим нападом війна ставала ближчою. Кожен наліт драконів був сигналом, що Ларія опинилася на межі знищення. Люди не могли більше дозволити собі залишатися вдома, і страх охопив кожну душу. Ларія не була готова до таких атак. Вся її військова сила була зосереджена на захисті від наземного наступу. Дракони ж, як стихія, вирвалися в небеса і, немов птахи смерті, атакували з висоти.

Навіть в серці королівства, в самому палаці Міріна, люди не могли залишити своє місто в безпеці. Як тільки перші посланці дісталися до столиці, вони повідомили, що міста та села  на схід і південь вже майже спалено, а вогонь знищує все на своєму шляху. Ларія почала тремтіти.

— Ми повинні діяти зараз!— рішуче сказав король Мірін, дивлячись на відчайдушні звіти з полів битв. —Якщо ми не зупинимо їх, ці дракони можуть знищити нас усіх. Війна — не тільки на землі, але й в небі. І ми не можемо стояти осторонь.