Читати книгу - "Життя, кохання та війна, Амелія Ренальді"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А значить, він мав підготувати місце, де вона зможе ховатися комфортно та без ризиків.
Варіанти крутилися в голові.
Підвал у будинку — занадто далеко, спускатися вниз буде проблематично.Гардеробна чи комора в квартирі — не найкращий захист, але краще, ніж нічого.Укріплений коридор — можливо, найкращий варіант. Але треба облаштувати його правильно.Назар зітхнув і обережно сів, щоб не розбудити Софію.
Він відкрив телефон, почав шукати інформацію.
Матеріали для укріплення стін… Надувні матраци для сидіння під час тривог… Медична аптечка…
Він усе це підготує.
Бо Софія і їхня дитина повинні бути в безпеці.
Наступного ранку Назар прокинувся раніше за Софію.
Він тихо встав, узяв телефон і одразу ж почав діяти.
Спершу набрав Володю.
— Алло, брате, є справа.
— Та я вже здогадуюсь. Що треба?
— Потрібно облаштувати квартиру так, щоб під час тривог Софія могла бути в безпеці.
— О, то ти тепер ще й рятувальник?
— Володю…
— Добре, жартую. Що саме плануєш?
— Коридор. Треба його укріпити.
Володя на секунду замовк, потім відповів:
— Це реально. Зробимо. Я знаю, де взяти плити, які хоч трохи, але посилять стіни. Ще можна взяти м’які сидіння, щоб їй було зручно.
— І аптечку.
— Само собою.
— Тоді діємо.
— Я організую людей.
Назар поклав телефон і зітхнув.
Софія все ще спала, її обличчя було спокійним.
Він нахилився й тихо прошепотів:
— Я зроблю все, щоб ти була в безпеці.
А через кілька годин їхня квартира почне перетворюватися на справжню фортецю
До обіду Назар уже мав усе необхідне для облаштування безпечного місця.
Він сказав Софії, що поїде у справах, і разом із Володею вирушив забирати матеріали.
— Ось ці плити, — Володя вказав на кілька масивних листів, які мали хоч трохи укріпити стіни коридору.
— Вони витримають удар? — запитав Назар, оцінюючи вагу конструкцій.
— Ну, це не бетонний бункер, але якщо уламки полетять — шанси залишитися неушкодженими значно вищі.
— Добре.
Вони завантажили матеріали в машину й поїхали до будинку Назаря.
Коли він повернувся, Софія вже чекала його біля дверей, схрестивши руки на грудях.
— Назаре… Що ти затіяв?
Він винувато усміхнувся.
— Забезпечую твою безпеку, кохана.
Вона зітхнула.
— І що ти задумав цього разу?
— Коридор буде облаштований так, щоб ти могла комфортно там сидіти під час тривог.
Вона подивилася на нього довгим поглядом, а потім повільно кивнула.
— Гаразд. Я не проти.
Назар усміхнувся.
— Це буде швидко.
— Лише з однією умовою.
— Якою?
— Ти потім відпочинеш і не будеш знову думати, що можеш контролювати весь світ.
Він засміявся.
— Гаразд.
Вона хитро усміхнулася.
— От і добре.
А Назар знав: тепер вона буде в безпеці. І це було головне.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя, кохання та війна, Амелія Ренальді», після закриття браузера.
