Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

вдасться схуднути на 10 кг до початку купального сезону, якщо чекатимете травня, щоб розпочати тренування. Та навряд чи можливо піднятися корпоративними сходами впродовж першого року на роботі. Однак з подібними сподіваннями ви можете ніколи не досягнути своїх цілей. Придумайте реалістичні очікування, які будуть підтримувати тонус ваших сил протягом тривалого часу. Ось деякі методи, за допомогою яких можна підібрати такі сподівання до будь-якої мети.

• Не варто недооцінювати, наскільки важко змінитися. Прийміть той факт, що робити щось по-іншому, як-от намагатися досягнути цілей чи відмовитися від поганої звички, вам буде складно.

• Уникайте ставити певний термін завершення справи. Корисно вирахувати приблизний час того, коли мають з’явитися результати, але уникайте чіткого розкладу. Наприклад, деякі стверджують, що можливо набути доброї звички чи зректися поганої за встановлену кількість днів. Але якщо ви зупинитеся та замислитеся над цим, то очевидно, що це не матиме стосунку до дійсності. Для мене вистачило б два дні, щоб звикнути їсти морозиво на десерт, і півроку, щоб відмовитися від кави на сніданок. Тож не будуйте графік на основі того, як, за вашою думкою, «усе має відбуватися». Натомість будьте гнучкі в цьому питанні та усвідомлюйте, що багато чинників впливає на те, коли саме ви побачите зміни.

• Не перебільшуйте в уяві те, наскільки результати покращать ваше життя. Іноді люди думають: «Якщо схудну на 10 кг, то моє життя поліпшиться з усіх боків». Але, почавши скидати вагу, вони не отримують чудових результатів, яких собі намріяли. Ці люди розчаровані, бо переоцінили власні можливості.

ВИЗНАЙТЕ, ЩО ПРОГРЕС НЕ ЗАВЖДИ МОЖНА СПОСТЕРІГАТИ

Кілька психотерапевтів, серед яких була і я, в минулому підтримували групу батьків. У них переважно зростали діти дошкільного віку, і найпоширеніша проблема, яку бажали обговорити, були їхні істерики. Звісно, малі діти горезвісні своєю здатністю впасти на землю, кричати та штурхатися, коли не отримують бажаного. Тож у складі програми ми заохочували батьків не зважати на поведінку з мотивів привернути увагу. Незважаючи на попередження, що інколи діти в такому разі можуть почати поводитися ще гірше, батьки часто переконувалися, що ця тактика просто не працює. На питання, як вони це зрозуміли, відповідали подібне до «Він почав репетувати ще голосніше» чи «Вона вставала, підбігала до мене та знову кидалася на землю, щоб продовжити істерику просто переді мною!»

Чого батьки на той час ще не зрозуміли, так це того, що їхні намагання не звертати уваги робили своє діло. Діти сприймали повідомлення, що батько-мати не збираються надалі піддаватися їм, тож кмітливі чотирирічні малі починали докладати ще більше зусиль. Вони розуміли, якщо батько чи матір не реагували на їхні волання, то потрібно кричати голосніше, щоб одержати бажане. І щоразу, коли батьки поступалися, це посилювало дитячі істерики. Однак якщо дорослі змогли б послідовно не зважати на такі спроби привернути увагу, то їхні діти дізналися б, що розпочати істерику — не дієвий шлях отримання бажаного. Нам часто доводилося запевняти батьків у тому, що лише через те, що поведінка дітей, здається, погіршується, вважати їхні методи виховання неефективними не варто.

Просування до вашої мети не завжди може відбуватися за прямою лінією. Іноді справи мають стати кепськими до того, як усе поліпшиться. У інших випадках вам може видаватися, що на ваші два кроки вперед приходиться один назад. Проте якщо ви зможете не забувати про довгострокові цілі, то це допоможе сприймати невдачі в перспективі цих намірів. Перш ніж почати рух у напрямку до своєї мети — розпочати власну справу чи навчитися медитації — обміркуйте, як ви будете вимірювати прогрес шляхом відповідей на ці питання.

• Як я зрозумію, що те, чим займаюся, дійсно працює?

• За які реалістичні терміни можна буде відчути перші результати?

• Яких плодів можна справді очікувати впродовж тижня, місяця, півріччя, року?

• Яким чином буде видно, що я зберігаю курс до мети?

ВІДКЛАДАЙТЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Така річ, як відкладати задоволення на потім, в одних людей виходить краще за інших. Однак насправді кожен може стати жертвою бажання отримати задоволення негайно. Миттєве вдоволення є коренем багатьох проблем, у тому числі значних розладів у фізичному та розумовому здоров’ї, фінансових негараздів та залежностей. У той час як одна людина не може собі відмовити з’їсти печиво, яке не дозволяє дієта, хтось інший не в силах припинити споживати алкоголь, який завдає йому чимало проблем. Навіть у тих, кому вдається відкладати задоволення на потім, ймовірно, є слабкі місця в інших сферах.

Ось, приміром, випадок Деніела «Руді» Раетігера, за чиєю історією зняли фільм на початку 1990-х років. Вона загалом була історією невдахи, який здобув успіх шляхом наполегливої праці та відданості меті. Третя дитина з чотирнадцяти у родині, Руді мріяв про те, щоб стати студентом Університету Нотр-Дам. Але він мав складності через дислексію, та справи в навчальній успішності були не надто добрі. Деніел намагався вступити до університету, але йому тричі відмовляли. Тож хлопець пішов вчитися у розташований поблизу коледж Святого Хреста. Після двох років важкої праці Раетігер, нарешті, став студентом Нотр-Даму у 1974 році.

Він не тільки прагнув успішно вчитися, а й жадав грати в американський футбол. Однак маючи зріст 168 см та вагу 75 кг, Деніел мало скидався на спортсмена. Університет однак дозволяв студентам бути кандидатами до збірної. Отже Руді став частиною команди практикантів, яка допомагала університетській команді підготуватися до наступних ігор. Хлопець старанно вправлявся та вкладав душу в кожне тренування. Його відданість та наполеглива праця здобули повагу у тренерів і товаришів по команді. В останній грі випускного року Деніелу до­зволили стати в захист на фінальних хвилинах матчу. Так само як і на усіх тренуваннях, Руді виклався на усі сто та вдало блокував захисника суперників. Команда так пишалася Раетігером, що винесла його на руках з поля під час захопливих вигуків: «Руді! Руді! Руді!»

Безперечно, здається, що це студент, який має сили відкладати задоволення. Він багато років працював над тим, щоб досягти цілей