Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

виключно з панів, через те доглядає і пильнує тільки панських інтересів. Цар — голова правительства є найбільший володар-власник: одна сота частина усієї землі в Росії належить йому, йому теж належиться багато фабрик, заводів, копалень золота й срібла. Таким чином, цар російський є перший поміщик та капіталіст у Росії, на його економіях, заводах та фабриках роблять десятки тисячів робітників-наймитів, що терплять нужду таку саму, як по фабриках та заводах інших капіталістів. Отже, в інтересах царя, бо він пан, поміщик і капіталіст, держати робітників у ярмі; се він і робить, і велить робити... Яким же чином сталася у нас на Україні ся неправда, що той, хто все виробляє, живе гірше собаки. Чи так воно одвіку було, і лиха доля без жалю віддала вас на довічне рабство та горе, чи се сталося в часи недавнього минулого?

Робітники-українці! Хіба ж ви не бачите, що і правительство, і голова його цар, і володарі великих обшарів землі, володарі фабрик та заводів, як все, що є панське на Україні, — чуже вам, чужі вам, чужої мови, чужої нації, чужинці вам.

250 років назад ваші батьки були членами вільного українського народу, що не знав над собою пана. Ваші батьки вибирали собі правительство вільними голосами; вибирали главу держави-президента, що звавсь гетьманом, і вибирали підручних йому губернаторів, що звались тоді полковниками, вибирали собі суддів. Тоді правительство ставилось і складалось по волі батьків ваших і через те мусило служити не своїм, а народним інтересам. Тоді правительство було не паном над вашими предками, а слугою їх, бо правило тільки з їхньої волі... То був славний, щасливий, хоч і недовгий, час... З далекої хмарної півночі насунились на Україну москалі, завоювали край наш, зрабували його, забрали усі багатства і стали володарями величезних обшарів землі. А потім і торгівля, і продукція перейшли до рук москалів; і тепер володарі земельні, володарі фабрик та заводів суть москалі та чужинці, а українці стали тільки робітниками по містах (городах) та мужиками (хлопами) по селах, які повинні робити на панів-москалів, бути їх покірними рабами. І правительство тепер не вибирається вільними голосами вашими, як колись було, а ставиться вашими панами зі свого середовища. І стало правительство з царем на чолі, чуже — не своє, ворог, а не друг, бо доглядає не ваші вигоди, а неволю вашу. Поки правительство складатиметься з панів ваших, що живуть з вашого поту й вашої праці, доти силуватиме і душитиме вас. Поки не подужаєте сього ворога, вічно будете рабами і ви, і діти ваші, житимете по темних, брудних підвалах, де панує голод та хвороби, де голод частий та звичайний гість. А панство, бережене правительством, житиме на ваш кошт в пишних замках та будинках, потопаючи в розкошах та насолоді.

Не звертаємось до тих робітників, що звикли до собачого життя, у кот — рих душа вже стратила образ і подобіє Боже, а звертаємось до тих, хто хоче жити по-людськи, хто не хоче бути рабом, а хоче хоч дітей своїх принаймні визволити з такої собачої долі.

Робітники-українці! Годі вже вам годувати на сало панів-чужинців. Чи не час уже нагадати їм, що й ви люди. Годі і сидіти склавши руки. Ніхто вас не порятує, тільки самі ви можете себе порятувати. Але що робити треба, щоб себе вирятувати? Шлях до свободи буде такий самий, яким ідуть робітники інших зневолених народів: чехів, тірольських італійців, німецьких поляків, ірландців тощо. Найперш усі робітники-українці поєднаються у спілки (союзи) з людей однакової професії, однакового заводу. Таким чином стануть організації ремісників: кравців, шевців, столярів тощо. Кожна з цих організацій матиме свою касу, яка набиратиметься з членських вкладів. Ці гроші йтимуть на потреби організації: на матеріальну запомогу членам під час страйків тощо. Потім, коли кожна з цих фахових (професіональних) організацій стане на твердий ґрунт, буде знову єднання усіх цих організацій в кожнім українськім місті (городі): Харкові, Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові тощо. Се не значить, що замість старих організацій буде якась нова — ні, нова українська організація буде складатися з відпоручників (послів) від кожної організації професіональної. Таким чином ся нова організація — Робітницький український комітет — уже керуватиме всіма робітницькими справами в кожнім українськім місті: в Києві буде свій робітницький комітет, в Харкові свій і т.д. Потім цей прцес організування українців-робітників піде ще далі: вони утворять нову і вже останню організацію: ця організація складатиметься з відпоручників від робітницьких українських комітетів усіх міст. Ця остання організація кермуватиме робітницькими справами всієї України, усіх земель, оселених українським народом. Ся організація буде національною спілкою українців-робітників. Сила українців-робітників ростиме рівночасно з тим, як ростимуть їх організації та обхоплюватимуть усе більші та й більші райони на Україні. Аж тоді, коли всі організації українців-робітників злучаться в Єдину національну всеукраїнську робітницьку спілку, тоді настане кінець їх вікової недолі й горя.

Погляньмо, як ростиме вгору добробут українців-робітників, одночасно з тим, як їх організації робитимуться ширшими та більшими. Візьмемо першу фазу, коли робітники утворять спілки по професіях: себто, будуть уже організації заводчан, фабричних ремісників, шевців, кравців, друкарів, столярів тощо. По утворенні сих організацій і заведенні організаційних кас зараз робітники почнуть боротьбу зі своїми господарями-капіталістами за підвищення заробітної платні, почнуться страйки та бойкоти. Капіталіст, бачачи перед собою міцно з’єднаних робітників, мусить уступити. Капіталіст би найняв других робітників, але зорганізовані робітники учинять бойкот, себто не допустять їх до роботи: чи то добрим словом, чи то погрозою. При такім стані українці-робітники виграють справу доконче. Се перша вигода — вигода матеріальна. Але ся побіда піднесе їх дух угору і потягне за собою другу побіду. Далі. В кожнім українськім місті професіональні українські організації почнуть злучатися в одну організацію. Тоді капіталістові доведеться ще тяжче: одна, наприклад, організація кравців учиняє страйк, а другі організації їй допомагають грішми і силами, тут уже українські робітники тим паче виграють свою справу. Ще далі. — Усі робітницькі організації по всій Україні злучаться знов в одну величезну й могучу національну Спілку українських робітників; тоді вже робітники вказуватимуть не тільки капіталістові, але й правительству.

Що таке правительство? Правительство — се група людей, що керує (править) державою. Нині панують володарі фабрик, заводів і земельних великих ґрунтів, а через те правительство доглядає тільки інтереси панські. Коли ж українські робітники зорганізуються в могутню спілку, тоді вони присилують панство дати в правительстві місце і своїм відпоручникам. Отже, тоді правительство складатиметься з відпоручників від панів і від робітників.