Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Сього вже досягли робітники німці, французи, англійці, чехи та інші. Чим більше вгору піде сила українських робітників, себто, чим більші й ширші будуть їх організації, тим більше відпоручників їх буде в правительстві. Нарешті, по-біда українських робітників над панством, яка станеться по утворенні Всеукраїнської національної спілки усіх робітницьких організацій і сільського й міського пролетаріату, побіда над панством зробить те, що правительство на Вкраїні складатиметься з послів від українських робочих мас.

Шляхом українців-робітників підуть і москалі-робітники на своїй території. Таким чином по довгій боротьбі з панством уся Вкраїна повернеться до рук українського пролетаріату, уся Москівщина до рук пролетарів москалів, Польща для поляків, і взагалі кожна нація посідатиме свою територію.

Дехто може спитати: а чом би не запрошувати до українських організацій робітників-москалів, що оселюють Україну по лівий берег Дніпра, або робітників-поляків, що осідають на Вкраїні правобережній. Так питають часом деякі робітники-українці, питають так, бо не розуміють, відки наближається лихо... Перш над усе москалі є чужинці в нашім краю; маючи над нашою Україною політичну перевагу і користаючись своєю силою, вони насувають на нашу землю, стають до конкуренції з нами, спочатку випихають українців з вигідних та інтелігентніших професій в невигідні та неінтелігентні, а потім і зовсім на брук (на вулицю). Москалі-робітники уже утворили із себе спілки, що дуже швидко ростуть в силі; спілки їх згодом будуть такі могутні, що загадуватимуть капіталістам не приймати до роботи на своїх фабриках та заводах робітників не з їх організацій; до того й капіталіст — сам москаль — охоче піде до згоди з робітниками однієї з ним нації. Се на лівобережній Україні. А на правобережній — ролю москалів відіграють поляки: поляк-робітник незгірше від москаля випихає скрізь по містах робітника-українця, а поляк-господар охоче сьому допомагає в сій справі. З цього випливає, що будуччина принесе Україні сувору й грізну боротьбу поміж робітницькими організаціями українськими, польськими та московськими. Як же почнеться на Вкраїні боротьба між організаціями московськими та українськими за право на роботу, тоді московські організації, щоб не загинути, звернуться до запомоги свого (московського) правительства, а правительство охоче, з радістю їм допоможе, бо московське правительство і москалі-робітни-ки мають спільні економічні інтереси. Таким чином, українці-робітники конче будуть випхнуті москалями з усіх професій, а надто з вигідних, і тоді, звичайно, голод і нужда, хвороби та смерть буде доля українців-робітників.

Коли по містах України: москалі по лівім березі Дніпра, а поляки по правім, — організуються попереду ніж українці, то усі фабрики, заводи й ремісництва вони монополізують, себто заберуть до власних рук і вже востаннє поділять Україну поміж себе. А неорганізований українець поповнить армію голодного «вовчого» пролетаріату (люмпен-пролетаріату) і буде рабом організованих робітників москалів та поляків..

В Німеччині, Англії, Франції і скрізь, де робітники добули собі право посилати своїх депутатів (відпоручників) до складу правительства, де робітник живе заможно, заробляє щоденно 3-5 карбованців, де робітники мають свої театри, бібліотеки, клуби і навіть свої університети, сі робітники — робітники організовані, що утворили в себе могутні спілки, а неорганізований робітник (вовчий пролетар) нічого сього не має: він живе по брудних барлогах, ходить в ярмі завжди голодний, бо півроку без роботи тиняється. Роботу на фабриках, заводах і все ремісництво забрали робітники зорганізовані. І рад би капіталіст взяти до своєї фабрики чи заводу робітників незорганізо-ваних, бо вони згоджуються на найменшу платню, аби тільки з голоду не здохнути — та ба: капіталіст боїться могутньої сили зорганізованих робітників, цієї ж сили боїться й «вовчий пролетар». «Вовчі пролетарі» тим тільки і живуть, що зорганізовані робітники за нікчемну платню часом дають їм роботу (Англія, Франція, Німеччина).

Українці-робітники! Зазирайте вперед, в будуччину і пильнуйте, щоб не попасти в своїм ріднім краю в ряди «вовчих пролетарів», в ряди «вовчих» робітників незорганізованих. Москалі на лівім березі Дніпра, а поляки на правім — усе підмовляють вас укупі та й вкупі з ними робити, а не утворювати своїх власних українських робітницьких організацій. Самі ж тихцем організуються все дужче й більше і готують вам погибель в будуччині. Те, що ми кажемо, не вигадка, а дійсна правда, страшна правда. Гляньте, наприклад, із життя Австрії, де живе частина нашого народу. По великих містах на всій Галицькій Україні вже нема робітників-українців: їх повипихали ро-бітники-поляки з усіх професій, українця ще знайдете хіба по селах. Те ж має бути і на Вкраїні російській, коли з боку українців-робітників не буде відпору. Уже й нині по всіх містах на Вкраїні зайди-москалі все більше й більше захоплюють працю по фабриках та заводах і ремісництво і випихають з цих професій українців; уже й тепер не рідко стрінути, що українець надармо шукає, де б йому заробити шматок чорного хліба, тимчасом як чужинці на плодючій Україні їдять білий хліб. Іміграція москалів все більше й більше заливає міста українські. А ми знаємо, яке велике політичне й культурне значення мають міста, бо в місті зосереджується і просвіта, і власть. Горе тій нації, яка стратить міста на своїй території. Як тяжко боротись нашим братам в Галичині особливо через те, що міста, де панує просвіта, в руках поляків. Поки ще не пізно, ми, українці, мусимо відстояти свої позиції по містах на Вкраїні. На території Польщі та Московщини хай робітницька справа буде в руках москалів та поляків: се потрібно і справедливо. Але на території України, де живе український нарід, хай робітницька справа належиться українцям, а не чужинцям.

Робітники-українці! З’єднайтесь тісно, міцно, плече до плеча, та не подавайтеся чужинцям в боротьбі. Адже пам’ятайте, що в побіді щастя ваше і дітей ваших і щастя цілої Вкраїни.

УНП.

З архіву А. Жука.

Робітницька справа в програмі Української Народної Партії

I. Робітницький рух в Германії

Робітницький рух нині вступив в нову фазу свого розвою: він став із космополітичного національним.

Недавно ще лунав поклик: робітники усіх країн, єднайтесь! Германія перша почула сей поклик. На нього відгукнулися інші краї.

Справді, гірка була робітницька доля. Хоч кріпацтва правного уже і не було, але було кріпацтво, рабство економічне. Робітнику було вільно служити в того чи іншого капіталіста, але в дійсності від сього нічого не відмінилося; і