Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

Дні йшли один за одним, а разом з ними змінювалося й моє життя. Ще якихось пів року тому я бачила тільки холодні стіни інтернату, де не знала, що таке любов, а зараз згораю від неї. І це неймовірне відчуття, яке мені подарував Ітон. 

— Норо, подай-но мені посудину з голкотримачами.

З моїх роздумів мене висмикнув Маркус, який вирішив сьогодні з самого рання зробити ревізію у своїх інструментах. На щастя, у нас зараз спокійний період у роботі, а тому можна приділяти час таким дрібницям. 

— Тримайте, — я протягую металевий лоток, а у відповідь бачу нахмурені брови.

— Ти мені зараз даєш затискачі, а я прошу голкотримачі. 

— І справді, ви маєте рацію. — Погляд падає на сусідній лоток і я розумію, що неуважно їх роздивилася. — Перепрошую, останнім часом я щось геть розсіяна. 

Думаю, що на це впливають мої почуття, що з кожним днем починають грати новими барвами. У мене зносить дах, а серце вилітає. Я можу тільки думати про Ітона та про те, як нам добре удвох. Більше мені нічого не миле. 

— Я помітив. А ще ти якась бліда та квола. Часом не занедужала? — на питання я тільки знизую плечима.

— Можливо, це тому, що я останні дні постійно хочу спати й не можу поснідати, бо мене сильно нудить, коли прокидаюся. От і я приходжу до вас з голодним шлунком, як зараз.

— Норо, мені це не дуже подобається. Хочеш я візьму у тебе кров і погляну, що з тобою. Можливо, у тебе понизився рівень заліза в крові або не вистачає вітаміну D.

— Якщо вам не складно. 

Я бачила Маркуса в роботі й знала скільки життів він врятував, тому і довіряла. Якщо він вважав, що мені необхідно здати аналіз ти, отже, краще його послухати. Тим паче я не пам’ятаю, коли востаннє хтось перевіряв моє здоров’я. Бо на такі дрібниці директорка інтернату не зважала взагалі. 

***

— Погано? 

Вартувало мені поглянути, як голка плавно залазить під шкіру, проколюючи вену, як нудота підступила до горла. За місяці роботи у Маркуса я вже встигла звикнути до вигляду крові, але чомусь саме сьогодні мені стало кепсько. 

— Так, але я потерплю, — тихо відповідаю, відвертаючи голову до стіни. 

—  Добре. 

Сама маніпуляція зайняла не багато часу. Буквально хвилину і я дивлюся, як Маркус наліплює на місце уколу лейкопластир. Мені хочеться подякувати чоловікові, але я встигаю тільки прикрити рота рукою, коли відчуваю черговий підступ нудоти до горла. 

— Що таке? Тебе нудить? 

Питання залишаються без відповіді, бо я біжу до дверей вбиральні. Здається, що мене зараз виверне зсередини, настільки сильний спазм шлунку я відчуваю. Але блювати я не маю чим, бо з учорашнього обіду нічого не їла. І від цього стає тільки гірше. 

Я знесилено падаю на коліна й опираюся головою на раковину. У такій позі мене знаходить Маркус, який приніс пляшку води та серветки. 

— Ви можете дати якісь пігулки? — горло неприємно дере, а в роті кислий присмак, який я намагаюся перебити, жадібно ковтаючи воду. 

— Поки не побачу результат аналізів, я нічого тобі не даватиму. Спершу мені потрібно дізнатися, що з тобою коїться, а вже потім я призначу лікування. 

— Але мені так кепсько.

— Саме тому я вже викликав таксі, яке відвезе тебе додому. Тобі потрібний відпочинок. Хочеш спати – спи. Хочеш їсти – їж. Організм відновиться сам. 

— Але…

— Ніяких "але", Норо. Ти маєш за себе попіклуватися. 

***

Маркус

Як тільки за Норою зачинилися двері, я вирішив перевірити свої здогадки. Все ж таки я 25 років працюю лікарем і можу спокійно відрізнити просту втому від інших симптомів, про які дівча навіть не здогадується.

Взявши зразки я вирішив перевірити наявність хоріонічного гонадотропіну в крові Нори, який виробляється плацентою під час вагітності. І так, я в ній був впевнений. Проблема була явно не у вітамінові D, а в Асмодеї, що повністю зробив цю дівчину своєю.  

Аналіз крові на ХГЛ завжди є інформативнішим, ніж аналіз сечі або банальний аптечний тест. Саме він дозволяє з високою ймовірністю підтвердити або спростовувати вагітність, а також контролювати її перебіг у динаміці. 

За кілька годин я вже мав точний результат, а саме показник 380 мМО/мл, який говорив про те, що Нора була на четвертому тижні вагітності. Всі мої здогадки підтвердилися. Тепер залишалося про них тільки проінформувати. 

Та тільки не молоду матусю. Є людина, яка про це має дізнатися набагато раніше. 

— Перепрошую, що вас турбую, але справа невідкладна. Ви маєте про це почути. 

— Говори, — його голос був, як завжди холодним.

— Дівчина вагітна. По моїх розрахунках десь чотири тижні, — на іншому кінці дроту чути, як щось розбивається об землю. 

— Асмодей про це знає? 

— Ні, як і сама Нора. Я буквально кілька хвилин тому дізнався і вирішив відразу до вас зателефонувати.