Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Що хоче наша красуня? — запитав він з усмішкою, яка почала дратувати мене. — Я можу купити тобі все, що тут знаходиться.

Я глибоко вдихнула, намагаючись стримати обурення.

— У мене є чоловік, який може купити мені все, що я захочу, — відповіла я холодно. — Дякую за пропозицію, але ні.

Адріан підняв мою руку і почав розглядати обручку на моєму пальці.

— Правда? Я б купив з більшим каменем, — промовив він з нахабною усмішкою.

Хтось на таке ведеться? Навіть якби мені подарували острів чи зірку, я б усе одно не залишила те, що зараз відбувається між мною та Сашою. Я озирнулася навколо, переконуючись, що нас ніхто не бачить. Тоді різко заламала йому руку, наближаючи до себе.

— Ще раз доторкнешся до мене, і я зламаю її, — прошипіла я, відчуваючи, як адреналін наповнює моє тіло. Мабуть, мені не варто було цього робити, адже він син Даміра, майбутнього партнера Олександра. Але цього хлопця треба поставити на місце.

Адріан, попри мої слова, продовжував дивитися на мене з нахабною усмішкою.

— То ти любиш домінувати, крихітко? — продовжував він, явно не вражений моїм попередженням.

— Якщо ти не пам'ятаєш, там на полі знаходиться мій чоловік, якого я кохаю та поважаю.

— Ти молодець! — вигукнув несподівано.

— Що? — перепитала, не вірячи власним вухам.

Він випростався і відсмикнув свою руку з-під моєї хватки. Робив це так швидко і легко, що я ледве встигла реагувати.

— Мій батько попросив зробити перевірку, — пояснив він, але його очі світилися цікавістю. — Хоча, якщо чесно, мені було цікаво спілкуватися з тобою. Це було досить весело. Але я бачу ваші почуття, тому не буду вам заважати.

— Дякую? — відповіла я, все ще не розуміючи, що відбувається.

— Нема за що, — сказав він з усмішкою. Придурок!

Повернувшись на поле, я побачила, як Дамір і Марсель стоять осторонь, їхні губи переплітаються в пристрасному поцілунку. Я відвернула погляд, відчуваючи себе незручно свідком їхньої інтимної миті. На іншому боці стояв Саша, який виглядав неймовірно привабливо у своєму гольф-луку. До нього підійшов чоловік із сірими очима — Даніель, і поплескав його по плечу.

— Отже, знайшов собі дружину, як я і казав, — почула я Даніеля, коли почала підходити до них. — Я ж говорив, що шлюб підкупить Даміра. Справжня дівчина чи фальшива? Якщо фальшива, я б сходив з нею на одне побачення, вона така...

— Справжня, і тобі не варто продовжувати говорити такі речі про неї, — Саша перервав його зі сталлю в голосі.

Я відчула хвилю тривоги, спостерігаючи за цією сценою. Даніель посміхнувся, піднявши руки в жесті капітуляції.

— Гаразд, гаразд, не хвилюйся, друже. Я зрозумів, — сказав він, але його очі видавали щось інше.

Це означає, що Олександру справді було важливо мати дружину. Чому я зараз почуваюся так, ніби мене знову обдурили? Я підійшла ближче, намагаючись зрозуміти, про що йде мова. Саша помітив мене і зробив крок вперед, щоб зустріти мене.

— Ти ж наче б то хотіла купити щось випити? — запитав він, помітивши, що я повернулася з порожніми руками.

— Перехотіла, — пробурмотіла, намагаючись приховати своє роздратування.

— Все добре? — запитав тихо, ніжно підняв моє обличчя, глянувши мені у вічі.

— Так.

— Але схоже, що ні? — наполягав він, не відводячи погляду.

Я зітхнула.

— Поговоримо, коли повернемося на віллу.

До нас підійшли Дамір і Марсель. Вони виглядали задоволеними після гри, а Дамір навіть видавався трохи втомленим.

— Прекрасна гра, — промовив Дамір, звертаючись до всіх. — Ви всі показали себе чудово.

Марсель додала, усміхаючись:

— Дійсно, це був гарний день.

— Здається, ви теж добре провели час, — зауважив Олександр, дивлячись на їхні задоволені обличчя.

— Так, це був чудовий день, — відповіла Марсель з широкою та щирою усмішкою. — Ми мали змогу насолодитися і грою, і компанією. До речі, у нас в п’ятницю буде вечірка на яхті, ми б хотіли запросити вас обох.

Я побачила, як Саша обмінявся швидким поглядом із Даміром, перш ніж відповісти.

— Це буде чудово, — сказав Саша з легким усміхом. — Ми з дружиною обов’язково прийдемо.

Адріан, почувши це, наблизився до нас.

— Це чудова ідея, батьку, — сказав він, озираючись навколо. — Мені теж треба трохи відпочити після поїздки в Україну.

— Говориш так, ніби до цього багато працював. Ви всі молодці, — підкреслив Дамір. — Особливо ти, Дано! Для першого разу ти показала себе дуже добре.

— Дякую, Даміре, — відповіла я, відчуваючи легке збентеження від похвали. — Але я ще багато чого маю навчитися.

Марсель легко торкнулася моєї руки.

— У тебе все вийде, не сумнівайся, — сказала вона тепло. — А тепер, розійдемося та відпочиньмо.

Всі попрощалися та розійшлися по автомобілях. Я сіла на пасажирське сидіння біля Олександра, відчуваючи напругу, що накопичилася за день. Він завів орендований джип і ми рушили назад на віллу. В салоні панувала напружена тиша. Саша кілька разів кидав на мене короткі погляди, але нічого не казав. Я роздумувала, як краще почати розмову, що обертається навколо нас обох. Коли ми зайшли до вітальні, Саша порушив тишу.

— Дано, що трапилося?

— Що мені говорити, Олександре? — запитала я, збираючись з думками. — Це ж не через тиск сім'ї ти запропонував мені фіктивний шлюб, чи не так?

Я йому розповіла абсолютне все про своє минуле. Вчора, ми провели прекрасний день. Він же не міг мені брехати? В цьому немає сенсу. Він міг просто розповісти мені правду. Я дивилася на нього, очікуючи відповіді. Він підійшов ближче, і його обличчя відображало боротьбу з самим собою. Що він збирається сказати?

Скажи просто, що я помиляюся, будь ласка.

— Дано, я... — почав він, але замовк, провівши рукою по обличчю, опустивши голову. — Так. Я не хотів брехати тобі, але...

Моя голова закрутилася від його відповіді. Я не могла повірити в те, що чула.