Читати книгу - "Тіні літніх вечорів, Galcheja Vale-Vivre"

— Добре, Міа. Я зрозумів. Але… це дуже прикро. — Він замовк, і я відчула, що він бореться з емоціями. — Мені треба йти. Бережи себе, гаразд?

— І ти теж, — прошепотіла я, але він уже поклав слухавку.

Ця розмова залишила мене спустошеною. Його реакція була зрозумілою, але це тільки підсилювало моє почуття провини. Того вечора я довго сиділа біля вікна, вдивляючись у темряву. Небо було густо всіяне зірками, але я уявляла перед собою лише його обличчя — розчароване, з відтінком болю. Я починала розуміти, що світ дорослих правил і обмежень поступово вривається в моє життя, змушуючи робити вибір, який я не завжди можу контролювати.