Читати книгу - "Молодий місяць"

Раптом вхідні двері відчинилися, в кухню зайшов Сем.

— Еміліє, — сказав він, і в голосі його було стільки любові, що я аж розгубилася.

Він одним кроком здолав відстань від дверей до коханої і взяв її лице своїми широкими долонями. Він нахилився й поцілував темні шрами на правій частині її обличчя, перш ніж поцілувати її в губи.

— Гей, тільки не це, — поскаржився Джаред. — Я ж їм.

— Тоді замовкни і їж, — сказав Сем, цілуючи Емілію у знівечені губи.

— Фу, — фиркнув Ембрі.

Це було гірш ніж мелодрама; цей поцілунок був настільки реальним, що аж волав про насолоду, життя й справжнє кохання. Я поклала кекс на стіл та схрестила руки на грудях. Я зосередилася на квітах, намагаючись проігнорувати цю неймовірно спокійну мить, а ще не думати про пульсуючу рану в моєму серці.

Я була невимовно вдячна за те, що все скінчилося, коли Джейкоб та Пол з’явилися в дверях, а тоді вразилася, коли побачила, що обоє сміються. Поки я витріщалася на них, Пол дав Джейкові стусана в плече, а той вдарив його у відповідь по нирках. Вони знову засміялися. Здається, вони вернулися цілі й неушкоджені.

Джейкоб оглянув кімнату, його погляд зупинився на мені — я ніяково стояла біля стійки в дальньому кінці кімнати.

— Привіт, Білко, — привітався він весело. Дорогою до мене він загріб два кекси і став поруч. — Вибач за те, що сталося, — пробурмотів він ледь чутно. — Ну, як ти?

— Не хвилюйся, зі мною все гаразд. Чудові кекси, — з цими словами я знову взяла свій кекс і почала його гризти. Тільки-но Джейкоб зайшов до кімнати, мені одразу стало краще.

— О Боже! — вигукнув Джаред, перебивши нас.

Я подивилася в його бік і побачила, що вони з Ембрі оглядають зникаючу рожеву смугу на плечі Пола. Ембрі переможно усміхався.

— П’ятнадцять доларів, — похвалився він.

— Це твоїх рук справа? — прошепотіла я до Джейкоба, згадавши про парі.

— Я його ледь торкнувся. До заходу сонця на ньому й сліду не залишиться.

— До заходу? — я подивилася на смугу на руці Пола. Дивно, але здавалося, що їй уже більше тижня.

— Вовчі штучки, — прошепотів Джейкоб. Я кивнула, намагаючись приховати здивування.

— А з тобою все гаразд? — затамувавши подих, запитала я.

— Жодної подряпини, — повідомив він самовдоволено.

— Гей, хлопці, — сказав Сем голосно, припинивши цим самим усі розмови в маленькій кімнаті. Емілія стояла біля плити, вишкрібаючи збиті яйця на велику сковороду. Сем досі непомітно гладив її рукою по спині. — Джейкоб має для нас новину.

Здається, Пола це зовсім не здивувало. Мабуть, Джейкоб уже пояснив усе йому та Сему. Або… вони просто прочитали його думки.

— Я знаю, чого треба рудій, — сказав Джейкоб, повернувшись до Ембрі та Джареда. — Саме це я намагався сказати вам раніше, — з цими словами він копнув ніжку крісла, на якому сидів Пол.

— І? — запитав Джаред. Джейк одразу ж посерйознішав.

— Вона хоче помститися за свого дружка — але це не той чорночубий кровопивця, якого ми вбили. Каллени прикінчили її дружка минулого року, і тепер вона полює на Беллу.

Це не було новиною для мене, та я все одно затремтіла. Джаред, Ембрі та Емілія витріщилися на мене з широко роззявленими ротами.

— Але ж вона проста дів чина, — заперечив Ембрі.

— А я й не кажу, що в цьому є логіка. Але саме тому вампірка увесь час обминає нас — вона мітить у Форкс.

Вони продовжували дивитися на мене з роззявленими ротами. Я схилила голову.

— Чудово, — сказав Джаред нарешті, кутики його рота почали загинатися в посмішці. — Тепер у нас є наживка.

Зі швидкістю світла Джейкоб схопив зі столу консервний ніж і запустив його прямісінько в голову Джареда. Але реакція Джареда була швидша, ніж я могла собі уявити, і він упіймав ніж просто перед обличчям.

— Белла не наживка.

— Ну, ти ж знаєш, що я мав на увазі, — відтяв Джаред, не розгубившись.

— Отже нам треба змінити плани, — сказав Сем, не звертаючи уваги на сварку. — Спробуємо, так би мовити, викопати кілька ям і подивимося, чи потрапить вампірка в них. Нам треба розділитися, хоча мені й не до вподоби така ідея. Але якщо вона й справді полює на Беллу, то швидше за все не буде нападати на нас поодинці.

— Скоро до нас приєднається Квіл, — пробурмотів Ембрі. — Тоді ми зможемо поділитися порівну.

Раптом усі схилили голови. Я подивилася на Джейкоба, на його обличчі читалася безнадія, як і вчора по обіді у нього на подвір’ї. Незважаючи на те, що зараз тут, на цій маленькій кухні, хлопці були цілком задоволені своєю долею, ніхто з них не бажав такого своєму другові.

— Не варто на це розраховувати, — сказав Сем тихо, а тоді продовжив своїм звичним голосом: — Пол, Джаред та Ембрі візьмуть на себе зовнішній периметр, а Джейкоб і я — внутрішній. Закінчимо тільки тоді, коли впіймаємо вампірку.

Я помітила, що Емілії не сподобалася ідея Сема розділитися на маленькі групи. Її тривога передалася мені, і я подивилася на Джейкоба.

Сем прослідкував за моїм поглядом.

— Джейкоб уважає, буде ліпше, якщо ти проводитимеш якомога більше часу в Ла-Пуші. Вікторії не спаде на думку шукати тебе тут.

— А як же Чарлі? — запитала я.

— Березневе божевілля — себто полювання на вовків — іще триває, — сказав Джейкоб. — Гадаю, Біллі та Гаррі зуміють утримувати його тут у неробочий час.

— Заждіть, — мовив Сем, піднявши руку. Він поглянув на Емілію, а тоді знову на мене. — Звісно, ідея Джейкоба непогана, але ти повинна вирішити все сама. Ти маєш серйозно обміркувати ризикованість обох варіантів. Сьогодні вранці ти мала змогу переконатися на власні очі, як легко прості стосунки перетворюються на реальну загрозу і як швидко виходять із-під контролю. Якщо ти вирішиш залишитися з нами, я не можу дати ніяких гарантій щодо твоєї безпеки.

— Я не заподію їй шкоди, — пробурмотів Джейкоб, потупившись у землю.

— Якщо є якесь інше місце, в якому ти почуваєшся безпечно… — продовжив Сем, проігнорувавши слова Джейкоба.

Я закусила губу. Де мені безпечно і де я не становитиму загрози для інших? Я знову відмовилася від ідеї вплутувати сюди Рене — в це безглузде полювання, де за здобич правитиму я…

— Я не хотіла би, щоб