Читати книгу - "Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер"

Юнґ-Штіллінґ[41] визначає сприйнятливість як «здатність до передчуття» і має на увазі високу чутливість, якої можна досягти певним способом життя. «Нарешті навіть суто благочестива людина шляхом тривалих вправ та через самоперетворення перед Богом може досягти стану зачарування та магнетичного сну». На його думку, «душа в природному стані проявляється через мозок і нерви, а в магнетичному стані — без того і того». Мовляв, тільки після смерті ясновидний сон у людини розкривається на повну силу, адже тоді він цілковито відокремлюється від тіла, й ця здатність є значно довершенішою, ніж то можливо досягти за життя.

Наділені здатністю до передчуття в Юнґа-Штіллінґа приблизно відповідають надсензитивним Райхенбаха; відповідно до сьогоднішнього слововжитку їх можна назвати надзвичайно рідкісними мутантами, які час від часу все ще з'являються на світі. Здатність до передчуття можна розвивати, але вона все ж таки має бути вродженою. Таким чином Юнґ-Штіллінґ пояснює, зокрема, випадки, коли застережливі сновидіння або візії мав не загрожений, а третя особа, яка відігравала для нього роль приймача. Ця здатність не має бути пов'язаною з якимись етичними чи духовними здібностями; вона може проявитися як у пересічної, так і в геніальної особистості. В образі князя Мишкіна Достоєвський змальовує тип високорозвинутої здатності до передчуття, така людина справляє на своє оточення враження ідіота.

У старих та нових біографіях щоразу натикаємося на постать сензитивного, якого перед появою вогню, блискавки чи якогось іншого нещастя охоплює непогамовний неспокій або дихавиця, і він залишає приміщення, в якому перебував разом з іншими, що й далі залишаються безтурботними.

Стани збудження або медитації подібні до станів сп'яніння; вони можуть також виникати без використання токсичних засобів. Усе це вказує на те, що за допомогою наркотиків пробуджуються сили, які є значно масштабнішими, ніж якась специфічна інтоксикація. Наркотики є ключем до сфери, яка залишається недоступною для звичайного сприйняття, але це не єдиний такий ключ.

Для того, до чого прагне людина, поняття сп'яніння є недостатнім, тож його слід певним чином розширити, охоплюючи різнорідні й навіть протилежні прояви. Ми почали з констатації, що наркотики діють як на волю, так і на сприйняття. В межах цієї амбівалентності існує ціла шкала, яка в обидва боки веде до втрати свідомості та врешті до смерті. Наркотики можуть бути бажані як засоби збудження і стимулювання, як засоби сновидінь, наркозу та як фантастикуми[42]; вони служать як для знеболення, так і для збудження. Хасан Саббах[43], гірський старець, був знайомий із повним діапазоном цієї шкали. Він вів посвячених, які пізніше назвалися асасинами, від спокою штучних раїв аж до шаленого амоку проти місцевих володарів та їхніх намісників. Щось споріднене, хоча й цілком інакше, можна знайти в заплутаності нашого технізованого світу. До його тенденцій належить як втеча в стан наркозу, так і підсилення моторики завдяки стимуляторам.

Законодавець змушений спростити цю повноту. Він трактує сп'яніння як «стан, спричинений дією п'янких отрут, зокрема, гостре отруєння алкоголем». Йому належить прийняти рішення: чи пов'язане сп'яніння з певною дією або бездіяльністю, чи ні. Визначити, в якому стані свідомості починається відхилення, що вже є порушенням закону, доволі складно, оскільки існують наркотики, які, принаймні тимчасово, поліпшують технічні результати. Для учасників змагань такі засоби були відомі в усі часи, але межа між допінгом та дозволеним збудженням доволі нечітка.

Щороку на ринку з'являються нові наркотики, небезпечність яких часто можна виявити лише тоді, коли вони вже завдали шкоди. Інші речовини завдають мінімального збитку, але за десятиліття вживання негативний вплив сумується й може призвести до фатальних наслідків. Це стосується як збудних наркотиків на кшталт тютюну, так і седативних типу легкого снодійного. Окрім того стимулянти і седативи часто вживаються паралельно або, якщо точніше, один проти одного. Пилка рухається туди й назад. Тут можна згадати і навантаження терезів: до кожного тягарця на протилежну шальку кладеться такий самий. Так утримується штучна рівновага, аж поки одного дня терези зламаються.

Сторонній і тверезий спостерігач насамперед помічає ту частину спектру сп'яніння, де відбувається рух. Тоді вже неможливо ігнорувати інакшість; око і вухо вловлюють її. Слова для цього стану вказують, принаймні в країнах пива і вина, або на надмірне вживання напоїв, або на зростання активності. Переважно вони зводяться до латинського «bibo» та «ebrius[44]>, староверхньонімецького «trinkan» та ґотського «drigkan».

Тоді як «Rauschen» (сп'яніння) вказує на жвавий рух. Цей рух може стати несамовитим — англосаксонське «rush» (квапитися) також з цієї категорії. Тут треба уявляти собі підвищену, вібруючу вітальність. «Rauschzeit» іноді є паруванням. Про вепра кажуть, що він став «rauschig[45]». Комахи й пташки збираються у зграї; одразу після весільного лету в термітів відпадають крильця.

«Rauschzeit» є часом у зграй, коли люди і звірі збираються разом. Саме тому активна, вольова сторона сп'яніння відома краще. Сп'янілий не цурається товариства; йому приємно почуватися в святковому гармидері, він не шукає самотності. Часто його поведінка привертає увагу, проте тут йому дозволена більша свобода, ніж тверезому. Охочіше дивляться на того, хто сміється, ніж на похмурого; того, хто розвеселився, сприймають поблажливіше, часом навіть як людину, що розвіює нудьгу та поліпшує настрій. Коли входить посланець Діонісія, він прочиняє двері до блазенського світу. Цей настрій передається навіть тверезим.

Така підвищена активність, яку годі не помітити, надає слову «сп'яніння» особливого акценту. Загалом видима сторона речей навіть у мові претендує на більшу частку, ніж сторона прихована. Прикладом тут слугує слово «день». Коли ми його вимовляємо, то охоплюємо водночас і ніч. Отже, світлова сторона включає також і ніч. Зазвичай про таке ми майже ніколи не думаємо. Так само слово «Rausch» (сп'яніння) хоч і підкреслює зростання життєвих сил, також включає в себе їхнє приглушення: летаргічні й нерухомі стани, подібні до сну та мріянь.

Сп'яніння виражається в різноманітних, часто протилежних проявах; так само різний вплив чинить і наркотик. Проте обидва явища доповнюють одне одного, утворюючи єдиний комплекс широкого