Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я поглянула на своїх одногрупників, які до того часу завжди брали мене в команду, тому що знали, що граю я краще за деяких хлопців. А зараз вони опустивши голови, мовчали. Я знала що вони не попруть проти Левицького, і влаштовувати тут розборки не збиралася, тому мовчки зійшла з поля, нагородивши цого придурка своїм злим поглядом, він же переможно підморгнув, і подав першу подачу.
Ну я це так не залишу - пробурмотіла собі під ніс і пішла до своїх одногрупниць. Ми стрибали на скакалці і реготали з приколів які видавав Стьопа він ще той клоун. Раптом в мою сторону прилетів м'яч, який вийшов за межі поля, хлопці підняли руки в гору чекаючи на свою згубно. І тут, тримаючи мяч в руках, в мою голову приходить божевільна ідея, і все відбувається настільки швидко, що я не встигаю логічно обнумати свої дії. Швидко шукаю поглядом Макса і побачивши що він стоїть до мене спиною, хитро посміхаюся, і підкинувши м'яч в гору, з усієї сили бю подачу, просто в голову 'сноба'.
В тому що удар був сильний, я не сумнівалась, з цим в мене проблем ніколи не було, підтвердженням цього стало те, що від удару хлопець сильно подався в перед. Всі на секунду завмерли, чекаючи на реакцію Макса. Він швидко повернувся з запитанням на обличчі - Хто? А коли хлопці вказали на винуватицю, він витріщився на мене таким здивованим поглядом, наче не розумів, як дівчина "метер в стрибку" могла завдати такий удар.
- Обережнішим треба бути, а то м'ячем може пришибти! - повторяю недавню його репліку і задоволено посміхаюсь. По полю пройшов невеликий смішок, але тільки Макс глянув в ту сторону, всі відразу стихли. А тоді хлопець швидко долає між нами відстань, підійшовши майже в притул. Від його близькості, по тілу пробігають мурахи і я здається забуваю як дихати.
- Не наривайся Манюня, ти мені ще за минулий раз не відповіла - шепоче на вухо хлопець, а тоді так же швидко повертається назад. Я ж залишаюся стояти нерухомо, намагаючись зрозуміти, що тільки що сталося.
- Що він сказав? - цікавляться дівчата, обступивши мене з усіх сторін.
- Сказав що класно подачі подаю! - фиркаю, нервово посміхаючись.
- Ой Настя, такого хлопа мало не прибила. Слабка стань універу, тобі б цього не пробачила - почали ойкати одногрупниці, чим викликали у мене ще більшу посмішку.
Коли пролунав дзвінок всі студенти жваво почали виходити, уже біля дверей згадую, що Маша просила забрати журнал. Тому пропустивши натовп студентів, повертаюся назад.
В спортзалі вже практично нікого не було, тільки зграйка "снобів" і декілька першокурсників. Не маючи бажання знову стикатися з Максом, швидко забраю журнал та направляюся на вихід. І уже біля дверей, чую по заду себе якийсь шум, проте не встигаю повернутися, як мене щось штовхає з великою силою в спину. Не втримавшись на ногах я падаю просто на землю, встигнувши виставити руки в перед, щоб за щось схопитися. Під руку потрапив край лавки, та від падіння це мене не врятувало.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра в кохання , Міра Лей», після закриття браузера.