Читати книгу - "М’ятний записник, Еллі Гарус"

Івар

Нічого подібного!

Вія (пояснює)

Пане Міко, він жалкує, що знищив м'ятний записник, а не залишив собі. Та ілюзія, якої він так цурався хвилину тому, те світло, що він побачив у мені, була йому насправді потрібна. Дарма. Все одно нічого б у тебе не вийшло, Ґеворг.

Ґеворг (здивовано)

Чому це?!

Івар

Бо записник був іменний, він підпорядковувався лише господареві, котрим був я.

Ґеворг розгнівано стукнув кулаком по стільниці.

Івар

Отже, я бачу, що не дочекаюся твоїх вибачень та каяття ні сьогодні, ні завтра...

Ґеворг

Ніколи!

Івар

Навіть у Вії не перепросиш?

Ґеворг

Я все сказав!

Івар

Ну що ж, тепер, брате, коли всі про все довідалися, твоя відповідь ставить остаточну крапку в цій справі.

Івар миттю дістав пістолет та вистрілив у Ґеворга. Присутні ахнули. Дворецький автоматично прикрив долонею очі вразливій Ґеллі. Куля влучила прямо у серце Ґеворга. Чоловік відкинувся на спинку стільця і впав додолу. Востаннє зітхнув і закляк.

Івар

Кров за кров! Провину змито, батьку.

Міко схопився за голову. Івар стоячи висушив келих шампанського, сів та вдоволено подивився на Вію. Вона спокійно протягнула йому прозору руку.

Вія

Ходімо, коханий. Бажанню – ніколи не розлучатися, час здійснитися.

Івар

Залюбки! Даруйте і прощавайте, шановні!

Івар встав за столу, відкланявся. Раптом скаменів на секунду та гримнувся лицем у тарілку з наїдками. Смерть вколола його швидко та безболісно. Їхні душі з Вією покинули маєток через димар. Гості за столом та прислуга геть посивіли від побаченого.

У двері маєтку настирливо тарабанили колядники. Телефон у коридорі розривався від повторного дзвінка Рінке.

ЗАВІСА

Кінець