Читати книгу - "М’ятний записник, Еллі Гарус"

Ґеллі

Пане Іваре, вибачте, але там дзвінок від пана Рінке. Терміново викликає.

Івар

Що він хоче у святковий вечір?

Ґеллі

Кричить у слухавку (почервоніла на щоках), що чекав від вас другу половину сценарію ще у минулу п’ятницю.
Івар

Передай (з серйозним виглядом), що він не отримає сценарію з тої причини, що я помер.

Ґеллі нервово сполотніла від почутого.

Ґеллі

Пане…

Івар

Ну що ти, Ґеллі? Та тут я, працюю. Але йому так і передай! Спочатку аванс, тоді й поговоримо. Все! Ні… (підбіг до неї, підхопив під руку). Стривай! От послухай.

Зачитує з чернетки рядки з власного вірша.

Чом я в коханні розчинився?
До неї ні смути не знав, ні біди.
На лик її, як на Матір молився,
Тримався, як за шанс останній, просив її не йти.

Чатую на любов, страшуся, що мине,
Умисно не лишав ворожі засідки.
А ти з полону аркуша зійшла до мене,
Я острах пхнув у темні закутки.

Чуєш, кохання, витри швидше сльози,
Ми зв'язані міцно волею долі.
Тихіше, люба, я уже в дорозі,
Стрічай, машу полином, що зібрав у полі.

Ґеллі (м’яко і щиро посміхнулася)

Ґеллі

Душевно, пане, і сумно.

Івар (відпустив покоївку й повернувся до столу)

Івар

Так, Ґеллі, сумно! Ти йди… Йди, і скажи Рінке все, що я передав про аванс.

Ґеллі вийшла. З вітальні чути оплески та дзвін келихів. Доказ того, що життя вирує і без нього. Івар дістав з-під газети пістолет й затиснув його міцно у руці. Годинник на стіні тьохкає під ритм його серця. Старанно відраховує хвилини до кінця.