Читати книгу - "Слуга Морського Лорда, Очерет"

 – Другий ряд – навісом… – половина луків піднялася до неба.

 - АААА! - розуміючи, що сховатися від стріл не вдасться, боцман відкинув щит, знову підхопив з землі другу шаблю і, загорлавши дурним голосом, кинувся в атаку. Соратники бігли за ним.

 - Залп! - стріли з глухим клацанням зірвалися з тятив і засвистіли у повітрі.

 - ...готуйсь! Другий – навісом! Залп!

 - ...Готуйсь! Залп!

… Капітан Елькантіар задумливо розглядав розпластане біля його ніг тіло смаглявого гіганта. Завмерлі очі здорованя з ненеавистю витріщилися на ельфа, мускуляста рука - витягнута вперед, ніби він навіть після смерті прагнув дістати ворога і потягнути його з собою за Межу.

Щоб зупинити його, довелося спустошити сагайдак майже наполовину. І навіть після цього сил вмираючого боцмана ще вистачило на те, щоб кинути у ворогів обидві свої шаблі, наче це були легенькі ножі. Спрямований у нього меч Елькантіар дивом відбив, встигнувши за секунду відкинути лук і вихопити кинджал з нарукавного чохла. Стрільцю, що стояв поруч, пощастило менше - вістря шаблі пробило горло ельфа і вийшло у нього з потилиці. Цілитель бідоласі вже не знадобився...

Цим втрати серед команди фрегата й обмежились. Вартовим довелося набагато гірше - їхніми тілами було завалено весь провулок.

 - Скільки хлопців поклали... - голосив дон Ефенго, який прибув на місце сутички надто пізно і тому не встиг взяти в ній активну участь. - Де я тепер стільки новобранців візьму?

 - Не про те турбуєтесь, коменданте, - перервав капітан його ниття. - Вас зараз має хвилювати інше: якщо серед цих тіл не виявиться тіла Тамгара Везунчика, то у вас і вашого дружка-бургомістра будуть дуже великі проблеми... Загін! Шикуйся! Повертаємось на корабель.

* * *

Лист Маноло Гонзалеса, бургомістра Порт-Хоера, губернатору Карлосу.

“Цим доводжу до вашого відома, що 1 числа місяця цвітіння цього року комендант міського гарнізону дон Ефенго трагічно загинув, потонувши у морі під час купання. Покірно прошу вас призначити своєю владою нового командувача гарнізону.”

Лист Хосе Мануеля Токаньо, в.о. бургомістра Порт-Хоера, губернатору Карлосу.

“Цим доводжу до вашого відома, сеньйоре губернаторе, що 5 числа місяця цвітіння цього року обірвалося життя бургомістра Гонзалеса - вкушений райдужним кайманом під час річкової прогулянки, він помер, не дочекавшись допомоги цілителя. Найпокірніше прошу вас санкціонувати проведення позачергових виборів, щоб обрати нового бургомістра.

p.s. Прошу також направити в місто слідчу комісію для з'ясування причин цієї події, бо вбачаю в ньому якусь дивність - райдужний кайман, як вашої милості, безсумнівно, відомо, тварина суто морська і потрапити в річку аж ніяк не міг.

Доповідна записка великокнязівського слідчого Родріго дель Санчеса про результати розслідування причин масового отруєння у солдатській їдальні гарнізону Порт-Хоера.

“З сумом змушений повідомити, що моє розслідування не мало успіху. В організмах загиблих не виявлено жодних слідів, допит кухарів та рознощиць не дав результатів, цілителі розводять руками. Сотня воїнів, а також сам сотник Перес, який, до речі, обідав окремо від підлеглих, просто раптово злягли з симптомами сильного отруєння і протягом двох діб померли, спроби цілителів хоч якось допомогти нещасним не мали успіху.

p.s. У порядку слідчого експерименту нагодував кішку рибою, яку того дня подавали у їдальні - тварина не постраждала.

Уривок із суднового журналу військової галери "Ельдалонія".

“10 число місяця сонцестояння, бухта Ель Сантьяго. Вранці виявили уламки корабля та виловили з води прапор князівського флоту. За написом на борту визначили, що це важка таранна трірема "Каракатиця" капітана Касареса - той самий корабель, що чотири місяці тому брав участь у захопленні відомого пірата Тамгара Везунчика. Незрозуміло, що спричинило катастрофу - в цих місцях немає підводних рифів, а штормів, здатних розбити на тріски бойову трирему, тут уже років зо два як не траплялося.

Примітка: після прибуття в порт доповісти представнику Адміралтейства.

Лист командувача флотом Будинку Кришталевих Сліз адмірала Тальмаерона правителю Будинку Кришталевих Сліз князю Анісальтору.

“Мій князю!

Причиною, яка спонукала мене потурбувати вас, стала звістка про зниклий два місяці тому під час далекого патрулювання фрегат "Єдиноріг". Не далі як три дні тому рибалки в одному з прибережних селищ виловили з води пляшку з запискою, яка, як свідчить залишений на папері магічний відбиток, належить перу корабельного волхва з вищезгаданого судна. Судячи з її змісту, фрегат потрапив у сильний шторм, з якого йому не судилося вибратися. Намагаючись втихомирити стихію, чародій вгледів у її буянні іскру божественної енергії, після чого залишив безплідні спроби приборкати бурю і витратив останні хвилини свого життя на написання вищезазначеної записки.

Вважав за необхідне якнайшвидше повідомити вас про цю подію.”

Кінець