Читати книгу - "Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я"

Так само як і з клітором, культурне уявлення про статеві губи не відповідає біологічній реальності. Вульви в комп’ютеризованому порно редагуються цифровим способом, щоб відповідати специфічному стандартові «втягнутих» статевих губ однорідного кольору й видаватися «менш деталізованими»4. Це означає, що культурна репрезентація вульв обмежена досить вузьким діапазоном. У реальності існує величезна кількість варіацій геніталій, і немає жодних медичних причин порівнювати себе з якимось варіантом. Але така обмежена репрезентація жіночих тіл може насправді змінити сприйняття жінками того, яка на вигляд «нормальна» вульва.

Тож якщо ви вирішите подивитися на вульви інших жінок (що я, до речі, дуже рекомендую, але лише з їхньої добровільної згоди), ви помітите, що вони дуже відрізняються одна від одної. Небагато ви зустрінете акуратно втягнутих вульв, які бачили в «Плейбої».

Якщо ви не відчуваєте болю (а якщо відчуваєте, то сходіть до свого лікаря!), ваші геніталії ідеальні саме в тому вигляді, який вони мають.

Ви можете мати чи не мати дівочу пліву – тонку мембрану вздовж нижнього краю вагінального отвору. Але маєте ви її чи ні, я гарантую, що практично все, що ви знаєте про неї, брехня5.

Найближче до правди те, що під час статевого акту дівоча пліва може спричиняти біль, якщо її попередньо не розтягувати, – це одна з численних причин болю при проникненні, але не найпоширеніша (найпоширеніша – брак змащування).

Але дівоча пліва не рветься й не залишається порваною назавжди, немов якась печатка свіжості. Якщо дівоча пліва рветься або пошкоджується, вона заживає. І розмір її не змінюється від того, чи відбулося проникнення у вагіну6. Також зазвичай вона не кровоточить. Кров під час першого проникнення найчастіше спричиняється загальними виділеннями вагіни від браку змащення, а не пошкодженням дівочої пліви.

Єдине, що змінюється, коли жінка починає регулярно розтягувати дівочу пліву, то це те, що вона стає гнучкішою. А коли в жінки змінюється гормональний фон із закінченням періоду статевого дозрівання (орієнтовно у двадцять п’ять років), дівоча пліва може атрофуватись і стати менш помітною, якщо вона взагалі колись була такою.

Дівоча пліва – ще один приклад різноманітності жіночих геніталій. Деякі жінки народжуються без дівочої пліви. Деякі мають зарощену пліву (тонку, але суцільну мембрану, що закриває увесь вагінальний отвір) чи мікроперфоровану (багато маленьких отворів у суцільній мембрані). У деяких жінок є септатна пліва, яка схожа на шматок шкіри, що розтягується вздовж отвору вагіни. Пліви деяких жінок міцні, а деяких – слабкі. Деякі зникають із початком статевого дозрівання, а деякі тримаються до менопаузи.

Пліви жінок відрізняються, бо, як пояснює наука, пліви не відбирались еволюцією. У них немає репродуктивних функцій. Це побічний продукт, маленький бонус, залишений поза увагою руйнівною силою процесу відбору, на кшталт сосків у чоловіків. Це гомолог сім’яного фолікула, гребінця на стінці уретри в тому місці, де вона проходить через простату і приєднується до сім’яних протоків.

Дівоча пліва – гарний зразок того, як люди метафоризують анатомію. Ось вам орган, який не має біологічної функції, і західна культура з давніх-давен виробила про нього потужний міф. Міф, який не має нічого спільного з біологією і призначений лише для контролю жінок. Культура побачила «бар’єр» на отворі вагіни й вирішила, що це знак «незайманості» (біологічно безглузде поняття). Така дивна ідея могла бути вигадана лише в суспільстві, де жінки сприймаються як майно в буквальному сенсі, а їхні вагіни – як найцінніший актив, «клуб для обраних».

Навіть незважаючи на те, що дівоча пліва не відіграє жодної фізіологічної чи біологічної ролі, багато культур створили навколо неї настільки могутні міфи, що існує навіть хірургічне втручання, здатне «поновити» дівочу пліву, немов у цьому є медична необхідність. (А де ж це операції з удосконалення чоловічих сосків?)

У певному сенсі дівоча пліва все-таки впливає на жіноче здоров’я: деяких жінок били чи навіть убивали за те, що вони не мали пліви. Деяким жінкам говорили, що їх «не могли зґвалтувати», бо дівоча пліва не порушена. Для цих жінок дівоча пліва справді мала вплив на їхнє фізичне самопочуття, але не через анатомію, а через те, що культура вигадала про анатомію.

І ще одна заувага про зовнішні жіночі геніталії. Назва зовнішніх жіночих геніталій – «вульва». «Вагіною» називається внутрішній репродуктивний канал, що веде до матки. Люди часто використовують слово «вагіна», маючи на увазі вульву, але тепер ви знаєте, як правильно. А якщо ви стоїте оголена навпроти дзеркала й бачите класичний трикутник, це ваш лобок, або mons pubis (лат.).

Зрозуміли?

Вагіна = репродуктивний канал.

Вульва = зовнішні геніталії.

Лобок = область над лобковою кісткою, де росте волосся.

Я не пропоную вам виправляти людей, що вживають неправильні слова, чи пікетувати «Монологи вагіни» з плакатами «Насправді це монологи вульви», але тепер ви знаєте слова, які саме ви маєте використовувати. Ви ж не називаєте своє обличчя або чоло горлом, правильно? Тож не називайте й вульву чи лобок вагіною. Зробімо світ зручнішим для жіночих геніталій.

На кожному краю входу до вагіни жінка має залози, які називаються бартоліновими залозами. Вони виділяють рідину під час статевого збудження – можливо, щоб полегшити фрикції під час вагінального проникнення, а можливо, щоб утворився запах, який свідчить про здоров’я й фертильність. Саме це відбувається, коли жінка «тече». Але виявляється, «течуть» і жінки, й чоловіки. Чоловічий гомолог, залози Купера, одразу під простатою, продукує передеякулятивну рідину.

Чому ж ми тоді говоримо, що у чоловіків «устає», а жінки «течуть», коли з біологічного погляду і в жінок, і в чоловіків «устає», і жінки, й чоловіки «течуть»? Це, знову ж таки, культура. Чоловіча «сила» (ерекція) – необхідна передумова статевого акту, а жіноча «вологість» сприймається як індикатор того, що жінка готова до нього (хоч у шостому розділі ми побачимо, що таке уявлення може бути хибним). Оскільки статевий акт вважається центром сексуального всесвіту, ми метафоризували чоловічу міць і жіночу вологість як Обов’язкові показники збудження. Але так само як і наша анатомія, наша фізіологія утворена з тих самих компонентів – змін у кровотоці, продукуванні генітальної секреції тощо, – організованих по-різному. Ми зосередили увагу на чоловічій силі та жіночій вологості, але трапляється й чоловіча вологість, і жіноча міць.

Жінки також мають залози в усті уретри, отворі, через який ми пісяємо, що називаються залозами Скіна. Це гомолог чоловічої простати. Простата виконує дві функції. Вона розбухає навколо уретри, тож чоловік