Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Я написала батьку що Макс приїде пізніше. Години десь так через дві-три. Батько звичайно ж був розлюченим але нічого не відповів. Вже о 12 я при всім параді сиділа у вітальні. Наче просто дивилася телевізор. Хоча одночасно оком зиркала у вікно очікуючи коли машина батька заїде у ворота. Ох Макс,взяв і кинув мене. І знову розумію що треба було вчора їхати з ним. Своє волосся я заплела в простий низький хвіст,одягла білі широкі шорти і чорний топ. Надворі така жара що жах просто. Цікаво, Макс зараз їдучи на мотоциклі в своїй чорній куртці вариться чи все ж вітер допомагає? Я не займалася ніяким спортом,на відміну від брата надавала перевагу розумовим здібностям в тренуванням. Та й видно. Все ж машина батька в'їхала у ворота. Я вирішила прийняти більше природного вигляду і спертися на спинку дивана. Потім зрозуміла що це якось не культурно,можливо встати? Але тоді подумають, що чекала на них. Все ж коли вхідні двері відкрилися то в кімнату одразу влетіла маленька постать. Я встала і підійшла до нього в момент коли з'явився розпашілий батько,дійсно, в піджаку і сорочці при такій спеці було необдумано їхати в розпеченому автомобілі. За ним з'явилася жінка. Красива чорнявка,трошки нижче за батька. 

-Лідусь,знайомся,це моя донька Катя. Катя-це Денис, Ліда і Каміла.

Тільки зараз я помітила дівчину котра стояла позаду усіх.

-Приємно познайомитися.-сказала я .

Було трошки незручно адже запала повна тиша. Ну,якби був Макс він би точно щось бовкнув від чого принаймні не було б так...тихо. Все ж ми всі пішли до вітальні. Батько попросив мене показати Каміллі її кімнату і я радо погодилася.Ми рушили на другий поверх і щоб не йти у тиші я вирішила почати розмову.

-Знаєш,я насправді рада що батько одружиться вдруге. Він мені все пояснив і я можу його зрозуміти. Як же ти на все це дивишся?

-Хух.-я побачила як дівчина з полегшенням видихнула.-Насправді я дуже рада за них. Дядько Георгій за ці роки став мені як батько але коли я дізналася що його дружина і твоя мама померла ,і що ми переїдемо до вас то я почала боятися. Все ж так мало часу пройшло,можливо ви не будете такі раді. А ти це сказала і мені легше стало.

-Насправді я також переживаю.Але ти не розслабляйся. Батько розповідав що є ще один брат?

-Та ну. Не пам'ятаю щоб попереджав.

-Макс. Він старший за мене. Але якщо чесно він не зовсім у захваті від цього всього. Будь ласка,не злися якщо він щось образливе скаже. Вони з батьком постійно як кіт з собакою. Макс дуже сильно був привязаним до мами,він не показує цього але я розумію що йому і досі боляче через її смерть. А тут ще й тато одружується і стільки всього відкривається. Макс добрий насправді, він турботливий і дуже малий але...надто різкий.

-Я розумію. Але рада що ми з тобою подружилися.

Насправді з Камілою було дуже цікаво. Виявилося що вона обожнює біологію і хоче стати медиком. Вже вчиться на цю професію і тепер її переведуть у місцевий універ щоб не потрібно було далеко їздити, також вона як і я спокійна,любить читати...словом у нас багато спільного.Потім ми всі разом сіли обідати. Денис був таким милим, я з малими дітьми не контактувала раніше. В сім'ї їх не було,до родичів ми часто не їздили тому з Денисом було дуже весело. Коли вхідні двері стукнули то всі зрозуміли що це приїхав Макс. Денис одразу ж побіг до входу а за ним батько. Очікувався крик але вийшло те що вони спокійно піднялися до кабінету батька.

-Це той самий Максиміліан?-спитала Каміла.

-Не називай його так. Він ненавидить коли кажуть повне ім'я. Просто Максим або Макс.-сказала я посміхаючись сестрі.

-Але ж Георгій кличе його Максиміліан.-озвалася Лідія котра мила посуд після вечері.

-Макса це дратує.Але батько завжди звертається до нього Максиміліан. Не знаю чому.

Ми вирішили перейти до кухні до вітальні і....ось та сама бурі котра очікувалася. Макс як завжди тікає а батько пробує його зупинити. База. Все ж вони змогли не продовжити свою сварку і батько повернувся до нас.

-Неможливий! Впертий і...-сказав батько ідучи до нас.

-Дай йому час. Ти ж знаєш що йому просто потрібно все розкласти по поличкам.-сказала я спокійно.

-Не розумію в кого він такий. І як Настя взагалі його контролювала?-сказав батько потираючи чоло і однією рукою обійняв Лідію за талію. 

-Можливо в нього з нею були кращі стосунки ніж у тебе. Георгій,я не спішу. І якщо Максим не сприйме мене це буде нормально. Просто не тисни на нього.-сказала Лідія.

Я посміхнулася. Вони разом якісь такі милі. 

-Ну так не чесно,ви обнімаєтеся а нас не берете?-сказав малий Дениско.

-Ну чому не беремо? Ходіть сюди всі.-сказав тато і ми всі разом цілою тепер сім'єю обнялися. 

Починається нове життя. І яким би воно не було,поки що мені подобається.