Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

– Роблю! – без зайвих запитань погодився друїд.

Щоб не витрачати додаткову ману й час, старий на звук прослизнув у мій бік, щоб схопити за руку й почати вливати цілющу енергію. Попутно він коригував положення долоні, не торкаючись металу, який різав ефективність лікування. Здоров’я різко підскочило з трьох до семи відсотків, після чого знову просіло до п’яти, проте хиткий баланс було встановлено. Завдяки вчасній допомозі, я змогла наносити удари по крокодилу.

Лише після десяти ударів, вдалося скинути його й отримати належний досвід, однак, на мій шок, він рухався і далі. Туша лежала на поверхні болота черевом догори, але щелепи періодично відкривалися і закривалися з виразними клацаннями. Навіть через дві хвилини ми так само чули цей звук, який змушував мене раз у раз здригатися.

– Невже зомбі, Злато? – вирішив уточнити Дарвін, після прочитання групових логів.

– Жодних еманацій смерті… Це точно жива істота, дізнаємося більше, коли комусь із вас вдасться ідентифікувати монстра.

Розмірковуючи над природою противника, я підійшла й зібрала належну здобич. Фокс міг би отримати більше, але звичайний монстр не вартий часу на його оброблення, до того ж варто заощаджувати місце в сумках, які не вдасться розвантажити найближчими тижнями.

Протягом години ми регулярно зазнавали нападів різнолускатих тварюк, добре, що я була на варті й могла вчасно розібратися з проблемою. Крім крокодилів, нападали химерні водомірки з довгим комариним носом, що ковзали болотною рідиною, і ящірки, що бадьоро бігли поверхнею води на задніх лапах. Останні також вміють плюватися липкою гидотою, що спричиняє слабке отруєння. Загони самогубців, на відміну від звичайних монстрів тваринного класу, були геть позбавлені інстинкту самозбереження, через що швидко вмирали, порівняно швидко… Як і перший крокодил, вони не діставали критичних атак чи негативних ефектів. Відчуття немерті мовчало, але паралель напрошувалася сама собою.

Щойно Мерліну повернули зір, він взявся ущільнювати землю навколо поваленого дерева, поки я не змогла впевнено встати на обидві ноги. Насамперед Фокс почав розводити вогонь у невеликій ямці в центрі острівця, брак зору не надто заважав за наявності кресала й запасу сухого хмизу. З ним, щоправда, передбачалися проблеми, бо дроу довелося викинути практично все, щоб ми змогли вибратися з невагомості. Пощастило, що вдалося зберегти намет, на п’ять осіб і найважливішу частину начиння.

Щоб не зловити негативний ефект переохолодження, усі погодилися поїсти щось гаряче, а також розібратися з брудним спорядженням. Для цього маг створив невеликий басейн, у який повільно текла порівняно чиста вода світло-коричневого кольору.

Четвертий член групи повною мірою зміг продемонструвати свої навички догляду за спорядженням. З огляду на наше оточення, йому доведеться регулярно їх застосовувати, щоб обладунки та зброя дожили до кінця походу. На щастя, Фокс не проти, зовсім не гребуючи монотонною роботою руками.

Поглянувши на час, ми вирішили, що з гри вийду я і Мерлін, а Дарвін залишиться, щоб долікувати себе і дроу. Розклад чергувань уже було складено, щоб у грі завжди залишався хтось із нас, все-таки підземелля небезпечна зона. На крайній випадок у намету є ізолюючий бар’єр, який дасть можливість практично повністю приховати присутність п’яти гравців і відвадити всяку дрібноту, але для своєї роботи він вимагає використання магічного кристалу, яких у нас усього лише десять, тому залишимо його на крайній випадок.

Зайшовши в намет і з головою загорнувшись у спальний мішок, я вийшла в реальність і відразу завалилася спати. Останні події серйозно вибили нас із графіка, але всі відчували помірний оптимізм щодо подальших подій. От би мені ще не снилися кошмари, у яких п’яток крокодилів гризе мої кінцівки.

***

– Хай буде світло! – захоплено крикнув друїд, коли я прозрів.

Очі дроу неохоче почали адаптуватися до приглушеного освітлення, яке під впливом погляду крізь темряву вважалося яскравим. З поточним рангом таланту процес зайняв рівно хвилину. Озирнувшись, я зміг зрозуміти Злату, адже навколо справді переважають червоні тони. Маючи більш гарне сприйняття, вдалося розрізнити більше деталей у вигляді бурих або зеленуватих відтінків, але вони слабо впливають на загальну картину.

– Дивне місце, – зробив висновок Дарвін, ґрунтуючись на особистих спостереженнях.

– Є таке, але завдання від цього не змінюється. Можеш вийти перед чергуванням, – вказав я рукою в бік намету.

– Ні, ще кілька годин посиджу. Варто спробувати встановити зв’язок із природою та інші дрібнички, похід явно не буде легкою прогулянкою, тому хочеться хоч трохи спростити його.

– Зрозуміло, мені теж є чим зайнятися. Подорож у невагомості не минула безслідно, доведеться розбиратися з логами, – отримавши повний розуміння погляд, я трохи ближче присунувся до багаття, біля якого сушиться спорядження інших членів групи.

Перегляд логів почався з моменту засліплення.

[Ви потрапили під ефект «Сліпота (Ранг IV)»!]

[Завдано 1225 шкоди (Критична) (Виворіт)]

«А тут докладніше», – розгорнув я ще більш детальну інформацію.

[Цілі «???» за допомогою «Агрегат хаотичних міжвимірних кристалів (Рідкісне)» завдано 1225 критичної шкоди планарною стихією «Виворіт: природа/темрява»!]

«Тут зрозуміло, пощастило зі слабкістю монстра».

Після повідомлення про появу одразу трьох божеств, система більше ніяк їх не згадувала, хоча я б не відмовився дізнатися, що за чортівня зі мною трапилася.

Обидва звання, чий конфлікт став першопричиною всієї ситуації, залишилися зі мною, але тепер горіли криваво-червоним, замість сірого, що означало б їхню неактивність. Як і у випадку із цим станом, я не можу ніяк із ними взаємодіяти, навіть подивитися опис. Залишається перевірити чи збереглися їхні ефекти, але із цим якось потім.