BooksUkraine.com » Наука, Освіта » Оповіді визволителя 📚 - Українською

Читати книгу - "Оповіді визволителя"

155
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Оповіді визволителя" автора Віктор Суворов. Жанр книги: Наука, Освіта. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 98
Перейти на сторінку:
alt="" src="images/i_001.png"/>

Теорія сокири

1

Друга світова війна тривала шість років і один день, з Івересня 1939 по 2 вересня 1945 року.

Початок війни зовсім не був схожим на пролог найбільшого лиха в історії людства. Увертюра війни була не надто гучною, зате фінал виявився грандіозним — над світом гримнули акорди жахливої сили. 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник Б-29 кинув атомну бомбу на японське місто Хіросіму. Один літак, одна бомба, і місто зникло. Разом з сотнею тисяч жителів. Потужність бомби — від 13 до 18 кілотонн тротилу.

9 серпня — ще один бомбардувальник, ще одна бомба, ще одне місто. Цього разу — Нагасакі. Потужність бомби — 21 кілотонна.

Цікаво відзначити, що це були зовсім різні бомби, як за формою, так і за змістом. У Хіросімі — уранова бомба гарматного типу, в Нагасакі — плутонієва імплозивного типу. Американські конструктори не просто першими в світі зуміли створити ядерний боєприпас — вони зуміли одночасно створити два принципово різних типи ядерних боєприпасів. Щоб домогтися успіху напевно, вчені і конструктори йшли кількома шляхами, два з яких вже в кінці Другої світової війни дозволили отримати бажаний результат. Коли б один із шляхів створення ядерного боєприпасу виявився тупиковим, то до успіху привів би другий, третій або ж четвертий шлях.

Ефект застосування ядерної зброї був приголомшливим. Уже 10 серпня уряд Японії передав американцям пропозицію про припинення війни. Поки американці розмірковували, 15 серпня Японія, не чекаючи відповіді, оголосила про капітуляцію. На тому війна фактично завершилася, хоча формальна церемонія підписання акту про капітуляцію Японії відбулася лише 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі».

У підписанні документів про початок Другої світової війни і про її завершення є якась диявольська символіка. Пакт про розподіл Польщі — тобто про початок європейської і, отже, Другої світової війни, — був укладений під сяйвом кремлівських зірок в кабінеті товариша Сталіна. Акт про завершення війни був підписаний на борту надпотужного американського бойового корабля під зірково-смугастим прапором країни, яка обігнала весь інший світ, вирвавшись далеко вперед в економіці, науці, техніці, технології, і створила ядерну зброю, перевернувши наші уявлення про способи ведення бойових дій.

Ох, не дарма товариш Сталін вважав Другу світову війну програною, і зовсім не через якогось примхливого арабського скакуна він відмовився приймати парад Перемоги.

2

Два атомних вибухи змінили світ.

Весь досвід воєн, які людство вело тисячоліттями, раптом виявився марним.

Раніше для перемоги у війні було потрібно розгромити армію супротивника (або, принаймні, сильно її послабити), підірвати економіку, захопити і поставити під контроль ворожу територію і населення. Тепер одна атомна бомба, скинута на столицю ворожої держави, разом вирішувала всі проблеми.

А можна було по столиці і не бити, інакше нікому буде підписувати акт про беззастережну капітуляцію. Краще нанести декілька ядерних ударів, стерти з лиця землі пару-трійку міст, бажано з мільйонним населенням, і ввічливо повідомити противнику: ваша столиця на черзі.

Саме так і вчинили американці у серпні 1945 року.

Правда, вони вибирали не ті міста, в яких найбільше населення, а ті, в яких знаходилися найважливіші військові заводи.

Кожного разу далеко попереду носія атомної бомби йшли літаки-розвідники, які повідомляли про стан погоди над різними цілями.

6 серпня основна ціль — Хіросіма, запасні — Кокура і Нагасакі.

9 серпня основна ціль — Кокура, запасна — Нагасакі. Місто Кокура було закрите важкими хмарами. Його жителям пощастило. Боєприпас був скинутий на запасну ціль. Це і поклало край війні.

А стратеги усього світу опинилися в глухому куті: як вести війни в майбутньому? Поки ядерна зброя була в розпорядженні тільки однієї країни, вона могла диктувати свої умови. Хто б заперечив? Проте через кілька років ядерна бомба з’явилася і у Радянського Союзу. Спасибі радянським вченим і Головному розвідувальному управлінню Генерального штабу — ГРУ ГШ.

З середини 1950-х років кількість ядерних боєприпасів у обох супротивників стрімко збільшувалася, росла їхня потужність, ставав різноманітним асортимент зарядів — від декількох кілотонн до десятків мегатонн. Так само стрімко розвивалися й засоби доставки. Авіаційні бомби, торпеди, артилерійські снаряди, мінометні міни, ядерні фугаси, боєголовки тактичних, оперативних і стратегічних ракет, крилатих і балістичних, — тепер всі вони могли мати ядерні заряди.

І велика війна втратила сенс, бо перетворювалася в колективне самогубство. Мало того, розрахунки показували: коли почнеться ядерна війна, в ній загинуть не тільки обидві воюючі сторони, а й усе людство, бо масове застосування ядерної зброї порушить рівновагу природного середовища на планеті.

Що ж робити?

Протиріччя між народами і країнами, економічними і соціальними системами збереглися. Отже, збереглася і сама можливість воєн. І в той же час війна могла обернутися колективним самознищенням.

Деякі західні експерти в основу своїх міркувань поклали незаперечний, на перший погляд, аргумент: ніхто не хоче помирати. А раз так, то війни на планеті будуть тривати, проте їх як і раніше будуть вести звичайними засобами. Ніхто не наважиться першим застосувати ядерну зброю.

На це тут же знайшлося заперечення: припустимо, що в самому кінці Другої світової війни, навесні 1945 року, ядерною зброєю володіли б дві країни, США і Німеччина. Уявіть собі ситуацію. Гітлерівська Німеччина стрімко котиться в прірву. Війна програна. Дні Третього Рейху полічені. Вожді Німеччини стоять перед вибором: самогубство або суд переможців і страта через повішання. Вождям рангом поменше — тюремне ув’язнення, від двадцяти років до довічного. Населення чекає голод, масові грабежі і насильство з боку переможців. Країна втратить суверенітет, буде розділена на частини, розграбована і окупована іноземними військами на невизначений термін — мінімум на кілька десятків років. При цьому ніхто не знав, де буде проведена межа між винними і дуже винними, скільки тисяч, десятків тисяч або сотень тисяч людей відбудуться в’язницею і концтабором, а скільки потраплять під сокиру.

Питання: яке рішення було б прийняте в такій ситуації Гітлером і людьми з його найближчого оточення? Невже в останні сімнадцять миттєвостей весни вони не скористалися б ядерною зброєю, коли б цю зброю мали? Втрачати-то їм вже нічого!

З таких міркувань у великих штабах США і НАТО народилася теорія ескалації. Її суть така: коли почнеться війна між США і їхніми союзниками з одного боку і Радянським Союзом з підлеглими йому країнами з іншого, то вона спочатку буде війною з використанням тільки звичайних засобів.

І лише на якомусь етапі цієї війни одна зі сторін зважиться на обмежене застосування відносно слабких ядерних боєприпасів тактичного

1 ... 69 70 71 ... 98
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповіді визволителя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оповіді визволителя"