Читати книгу - "Том 12"

Ну, поки що не буду більш про се писати, бо я тільки тоді владаю собою добре, як не пишу й не говорю нікому на сі страшні теми. А владати собою треба добре.

Прошу тебе, получи з банку 300 p., візьми з них собі те, що послала мені телеграфом, а решту пришли сюди так: коли ти послала вже мені рублів з 50, то нові гроші можна й поштою перевести, а коли менше, то треба телеграфом, бо інакше боюся лишитися в стіснених обставинах при такому екстреному стані.

Будь здорова! Ніколи писати. Поцілуй міцно всіх. Напиши про Михаля. Не можу піти на пошту і не знаю, чи ти писала. Цілую тебе, моя дорогая.

Твоя Леся

P. S. Напиши за мене папі і мамі, коли їх нема в Києві,— мені се тепер дуже трудно, нехай простять.

Не забудь проставить дату на чекові.

108. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

7 квітня 1907 р, Ялта 27. III 1907. Ялта,

гост[иница] «Ялта».

Любая Лілеєнько!

Діла наші поправляються. Сьогодні вже Шльоні] дозволено сидіти і говорити своїм голосом (не шепотіти), лікарств дається мало, більше напирається на їду. Лід і вприскування вже кілька день як непотрібні. Лікар, вислухавши краще, каже, що стан легких кращий, ніж він сподівався, а той лікар, що бачив Шльоню] до сієї катастрофи, запевняє, що процес ніскільки не погіршав, що сей симптом тільки сам по собі небезпечний, в самий момент тривання, але не завжди лишає погані наслідки. Шльоня] тепер менше кашляє, ніж в Києві, тільки все ще «окрашено», хоч «окраска» все блідне зо дня на день. Остатні три дні t° зовсім нормальна, і лікарі з сього дуже задоволені.

Жалую, що задала тобі клопіт з грішми,— тобі ж тепер трудно виходить. Як мається бідненьке утятко? Хутко напишу більше.

Твоя Леся

«Звідомлення» одержала. Повістки на гроші ще ні — трохи жалую, що не попросила телеграфом вислати. Ну, та нічого!

109. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

11 квітня 1907 р. Ялта 29. III 1907. Ялта,

гост[иница] «Ялта».

Любая Лілеєнько!

Листа з пересланою кореспонденцією і 220 р. отримала, дякую. Шльоня] все в однаковому стані: відходять «окрашені» шматочки, то темніші, то ясніші, і ми все не можемо вибратись на нову домівку, хоч отель сей уже обрид пес plus ultra *. Все ж добре, що t° нічого со.бі, раз тільки за сей тиждень була 37,7, а то здебільшого нижче 37 (сьогодні 36,3), і взагалі сили прибуває — може сам сідати і голова не морочиться, їсть більше, спить краще і т. п. Може, таки на сім тижні виберемось. Постараюсь хутко вибрати час для більшого листа. Цілую міцно тебе, Мих[аля], Дору і Мик[ося]. Шльоня] теж тебе цілує.

Леся

Чи не можеш пересилати нам «Р[ідний] край» хоч від часу до часу?

110. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

16, 17 квітня 1907 р. Ялта 3. IV. 1907. Ялта.

Горный проспект, дача Розанова, пансион Денпке.

Любая Лілеєнько!

Щось оце ти кілька день не пишеш, то я боюся, чи не набігла знов яка халепа. А ми, як бачиш, уже переселились і з отелем попрощались — я вже рада!

4. IV. Не було часу вчора дописати, та й сьогодні ніколи, зараз піду на пошту відправляти сей лист з чеком (знов на 300 p.), бо хоч грошей ще трохи й є, але з 18-го знов нові платежі (по-кримськи все «вперед»), то коли б знов не дожитись до краю. Сподіваюсь, що се вже стане й до виїзду (виїдемо, може, в половині мая, якщо, звісно, все гаразд буде).

З Кльонею тепер діло так: t° нормальна, хоча, може, вже й занизька,— ранком все 36,1, але ввечері 36,6; кашель невеликий, «окрашенность» нарешті зовсім зникла, спить нічого собі (хоч можна б краще), їсть нормально, ходить потроху, може дещо сам робити (напр[иклад], умиватись). Роботи мені тепер менше, але клопіт все ще трохи є, то з лікарствами, тощо, та се вже пусте і не томить. Я сама здорова, виспала всі недоїмки, і настрій вже досить добрий.

А як же ви там всі?

Цілую тебе міцно і всіх вас. Кл[ьоня] теж цілує.

Твоя Леся

P. S. Прости за клопіт, але я не збагну, на чиє ймення могла б написати сей чек, а безіменний боюся посилати.

111. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

23 квітня 1907 р. Ялта 10. IV. 1907. Ялта.

Горный проспект. Дача Розанова, панс[ион] Депике.

Любая Лілеєнько!

Що то значить, що ти так давно не озиваєшся? Я вже турбуюся, чи не трапилася знов яка біда. Напиши, любая, хоч два слова. Ми живемо тепер краще, бо Кльоня почувається нічого собі: жару нема, кашель не дуже великий, хоч усе-таки є, головно, що «окраски» вже нема, тільки неприємно, що КІльоня] досить погано спить (страшенно рано прокидається), так 6—7 год., не більше, і t° часто вже занадто низька, нижче 36 (було 35,8),— значить, таки дуже виснажився. Мене він рано не будить, то я сплю чимало і взагалі тепер не томлюся, бо, живучи па пансіоні, шпортання мало.

Нам сюди від часу до часу присилають «Раду» пачками, то з неї ми довідуємось дещо про київське і взагалі українське життя, тільки, на жаль, якраз той номер, де мусила бути звістка про зібрання «Просвіти» 25 марця, до нас не дійшов. Чи не заховався, случайно, сей номер у тебе? Може б, ти його нам прислала? А як ні, то, може б, хоч в коротких словах написала, що там було на тому зібранні? Цікаво теж, який там вечір Шевченка вийшов. Просила я маму, щоб вона передплатила мені сюди «Рідний край», та, може, вона не хутко збереться, то я б рада хоч які порізнені числа дістати, якби тобі не трудно було їх вислати, але як се тобі клопотно, то не треба, я, може, у папи попрошу. Ще просить Кльоня, щоб ти коли-небудь, ідучи на «Просвіту», зайшла до його родичів і взяла у ФІеоктисти] С[еменівни] 5 р. 15 к. (він їй писав про се і вказав,, з яких грошей узяти),