Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

етнічними та релігійними. У період швидких перетворень важливу роль відігравали суспільно-економічні мотиви, оскільки євреїв сприймали як агентів модерності та руйнівників традиційного укладу в промисловому регіоні на початку XX століття; так само й нині російські маріонетки на Донбасі вбачають в українських євреях агентів лідерів проєвропейського Євромайдану. Антисемітизм на Донбасі також продукувала культура протистояння «народу» і «начальства», яка надалі живе в антиолігархічних настроях російських маріонеток на окупованих територіях. На Донбасі, як і деінде, євреїв звинувачували в тому, що вони посідають керівні посади і переважають у складі радянської таємної поліції, що під час Другої світової війни з-поміж них начебто рекрутували менше вояків до лав радянських збройних сил, ніж серед інших етнічних груп, що вони відповідальні за арешти, катування, страти й Голодомор, влаштовані радянським режимом[505].

Антисемітизм вплинув на те, як невдоволені робітники Донбасу висловлювали свій гнів з приводу умов праці й ставлення до них «начальства». Одна з перших антирадянських опозиційних груп післявоєнної доби, «Демократична молодь Росії та України», була започаткована на Донбасі задля покращення життя робітників. Її учасники вважали євреїв «несправедливим народом», який живе за рахунок праці українських і російських робітників, і ця теза не відрізняється від тверджень, якими мотивувалися всі антисемітські напади починаючи з кінця XIX століття[506].

Звинувачення на адресу «начальства» продовжують впливати на світогляд сучасних російських маріонеток, але призводять до цілком інших висновків, аніж ті, що їх робили учасники протестів на Євромайдані. Перші, згідно з російськими традиціями, прагнуть подужати «начальство» — «бояр» і за допомогою «доброго царя» (тобто Путіна) вирішити свої проблеми. Ще навесні 2016 року я почув від мешканців контрольованого українською армією села на Донбасі сподівання на те, що Путін відродить Радянський Союз, після чого люди нарешті заживуть щасливо.

Після того, як контроль над частиною Донбасу захопили російські окупанти та їхні маріонетки, які гучно заявляли про свій «антифашизм», євреї заходилися виїжджати звідти, шукаючи безпечних місць на контрольованій Києвом території. Еліягу (Георгій) Зільберборд, підприємець і член опікунської ради донецької єврейської громади, саркастично зазначав, що «євреї тікають від “російського світу”, щоб сховатися під крилом у “фашистської” київської хунти. Мені більше нічого сказати»[507]. Зільберборда незабаром убили на околиці Донецька, коли він намагався зупинити пограбування будинку свого сусіда[508].

Ще до війни антисемітизм був звичним явищем серед російських націоналістичних, шовіністичних, антимайданівських і панславістських груп на Донбасі, в Одесі та Криму, які ностальгували за СРСР. В Одесі антисемітизм був поширений у партії «Вітчизна» («Родина»), чиї лідери тісно співпрацювали з Партією регіонів після виборів 2007 року. Антисемітизм також був поширений у Слов’янській партії та серед одеських «дружинників», частина з яких допомагала російським маріонеткам під час силового протистояння в Одесі у квітні-травні 2014 року. В публікації у мережі ВКонтакте на сторінці одеської «дружини» було заявлено: «Одеса — місто-герой. І лише герої, а не жиды і хапуги заслуговують на життя в цьому місті!»[509].

РАСИЗМ, АНТИСІОНІЗМ І АНТИСЕМІТИЗМ НА ОКУПОВАНОМУ ДОНБАСІ

В публічному дискурсі угруповань «ДНР» і «ЛНР» наявний «високий рівень антисемітизму», поєднаний з антикримськотатарською ксенофобією у Криму[510]. Провідний український експерт з проблем ксенофобії В’ячеслав Ліхачов писав, що «антисемітизм давно став важливим компонентом офіційної ідеології маріонеткових режимів, проголошених на території Донецької та Луганської областей, окупованих Росією»[511]. Головний рабин Донбасу Пінхас Вишедські назвав Олександра Крякова, прес-секретаря екс-«народного губернатора» Губарєва найвідомішим антисемітом у регіоні, а Європейська асоціація єврейської культури визначила так звану Концептуальну партію «Єднання» російського генерал-полковника Константіна Петрова як «антисемітську неопоганську націоналістично-сталінську секту». Як і РНЄ, ця партія використовувала конфлікт на Донбасі для того, щоб активізувати свою популярність у Росії[512].

На окупованих Росією територіях також мають місце антиромські та інші расистські напади. Зокрема, зафіксовано випадки затримання чорношкірих студентів-іноземців, яких їхні тюремники порівнювали з президентом Обамою, на адресу якого російські «тролі» використовують расистські формулювання[513]. Волі було позбавлено щонайменше 32 іноземних студентів, переважно з Нігерії: сепаратисти тривалий час утримували їх у підвальних приміщеннях і змушували працювати, як рабів[514]. Бразильський