Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (28.11)

Ранок:

— Віко, вставай, ми ж домовились! — мамин голос пробивався крізь подушку, як бур із будівництва.

— Мамо, ну ще п’ять хвилин… я вагітна, мені треба спати на дві хвилини більше, ніж усім, — пробурмотіла я.

— На консультацію спізнишся — будеш спати у черзі на твердій лавці.

Ці аргументи працювали. Я сіла, одяглась і, ще з закритими очима, допила чай.

---

Жіноча консультація виявилась не такою страшною, як я думала. Лікарка була молода, в рожевому халаті й з таким спокійним голосом, ніби ми з нею зараз будемо пекти кекси, а не говорити про моє ембріональне життя.

— Майже 5 тижнів, все йде нормально. Але, Вікторіє, у вас емоційний стрес. Треба менше нервів і більше тепла. — Вона усміхнулась.

— А якщо тепла тільки від хлопця й подруги?

— То просіть обіймів частіше, — вона підморгнула.

Мама кивала поруч, а я подумки вже уявляла, як Денис мене огортає пледом і носить какао в термосі.

---

День. Школа:

У школі все змінилось. Не в кращу й не в гіршу сторону — просто змінилось.

— Ну що, малявочка, вже сьогодні знову буде рвотна вечірка? — знущалась Богдана, проходячи повз.

— Якщо так, то першою ти попадеш під роздачу, — втрутилась Анжела.

— Заспокойтесь, — я зітхнула. — Богдано, я не прошу тебе бути нянею моєї дитини, просто пройди повз.

— О, ти вже з сарказмом? Круто! — вона надулась і пішла.

І тут з'явився він — мій світлоокий рицар у темному худі.

— Моя принцеса вже встигла насолодитися шкільною атмосферою? — Денис поцілував мене в скроню. — Хочеш — заберу тебе додому.

— Ні, я хочу пройти через це. Бути мамою — це не тільки сукні з пелюстками.

— Гаразд. Але ввечері — обійми, серіали й смачне щось. Домовились?

— Домовились.

---

Вечір. У нього вдома:

Він накрив стіл: спагетті, сир, чай з медом і нарізані банани.

— Банани? — здивувалась я.

— Гугл сказав, що вони пом’якшують токсикоз.

— Ти мій офіційний google-boy.

Ми сиділи разом на дивані. Я схилилась на його плече, він поклав руку мені на живіт.

— Думаєш, там хлопчик чи дівчинка? — запитав.

— Думаю, там зараз маленький кульок, який плаває й слухає, як я сварюсь із Богданою.

— Головне — щоб не перейняв її характер.

— Якщо перейме твій, буде мажорним ангелом. Якщо мій — революційною дівчинкою з шизою.

— У будь-якому випадку — будемо любити.

— Як мене?

— Навіть сильніше. Але спочатку — тебе.