Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

- Розкажіть мені про обскурів. Хто вони? Де знайти? Скільки років живуть?

- І тобі добрий вечір, люба дитино. Я чекав тебе, Есмеральдо.

Відчула себе ніяково. Я якось буквально сприйняла слова Еліма, одразу зайшла з питань, ніби забила у пошуковій системі.

- Я розумію твоє сум'яття, дівчинко. Присядь, побалакаємо, - старець говорить повільно, тихо, з дивним акцентом.

- Доброго вечора, вибачте, у мене багато запитань.

- Я бачу їх у твоїй голові, можеш і не вимовляти. Головне, що твої наміри є абсолютно чистими, ти хочеш отримати ці знання для себе особисто. Що ж… Я можу тобі щось розповісти.

Від повільної мови я почала втомлюватися, сили випливають із мене, ніби старець їх вбирає, але робити нічого – треба потерпіти.

- То що ви знаєте про обскурів? Окрім цих двох книг, - я все так само тримаю в руках уже прочитане.

- Їх не так багато, як ти гадаєш. Обскури – явище рідкісне, в історії їх було не дуже багато. З тих, що живуть нині, залишилися і зовсім одиниці.

Я перетворилася на одне велике вухо, слухаю і не дихаю. Зі згаданих одиниць одного я точно знаю. Хочу почути більше, щось новеньке, будь ласка.

- Років п'ятдесят тому ходила світом історія про двох братів-обскурів, які полюбили одну дівчину. Вони не могли визначитися, кому та призначена, оскільки сили обох поруч з нею колосально зростали. Були всі ознаки того, що обидва зіткнулися зі своїм призначенням. Дівчина виявилася зі світлих магів, дуже добре, талоновите створіння на ім'я Естеліта. Вона нічого не знала про темний бік магії, своє життя присвячувала чарівним тваринам. Вона їх виходжувала, лікувала, знаходила їм нові домівки. Такі добрі душі трапляються нечасто. Знайомство із братами змінило життя Естеліти. Вона закохалася в одного з них, не знаючи, що перед нею темний маг, але згодом, коли таємниці вийшли назовні, поставила умову, що буде з ним, тільки якщо він перейде на світлу сторону. І він перейшов. Другий брат теж закохався у дівчину, і вона відчувала до нього тяжіння через магію призначення. Естеліта покохала і його. Старший брат розлютився. Естеліта благала його прийняти її вибір, зрозуміти почуття, але той хотів, щоб вона належала лише йому одному. Він спробував убити молодшого брата, але меч потрапив у серце дівчини, бо та затулила його собою. Вона померла тієї ж миті. Магія була безсила. З того часу два брати-обскури – найлютіші вороги. Вони не можуть знайти призначення, блукають світом. І досі невідомо, хто з них тепер на якомусь боці.

Дід змовк, наче заснув. Мабуть, його сил вистачило лише на цю казкову розповідь. А взагалі дуже цікаво, хоча й сумно. Сподіваюся, мій обскур не має відношення до цієї історії. Яка ймовірність, що це саме про Енді? Дуже мала. Тим більше, що за всіма ознаками йому призначена я, а він мені. Треба подзвонити йому, поговорити відверто. Навіщо ці таємниці? Он, виявляється, яка трагедія може статися через надуману проблему.

***

Повернулась додому близько сьомої. Під куполом Енді відчуваю особливо його турботу. Вже сумую за ним. Мій колишній намір триматися від нього на відстані кілька днів зник. Я хочу його просто зараз. Подразнив мене вчора і змився. Ну, хто так робить?

Про вовка промовка, дзвонить. Переймається, як там мої місячні.

- Есмо, як самопочуття?

- Уже все добре, то була хибна тривога, - говорю зі сміхом, напевно, він це помітить, - збираємося з подругою до клубу. Хочеться веселощів.

- В клуб? – так і бачу його насуплені брови над цими чудовими очима. Ох, сердиться зараз.

- Так, потанцюємо, пофліртуємо, вип'ємо чогось…

- Я з вами, - зовсім мене не здивував.

- Ні-ні, ми вдвох воліємо відпочивати. Нам охорона не потрібна, - я говорю майже тими ж словами, що й Дайна перед Арджином.

- Есмо? Точно все в нормі?

- Так, Енді. Не розумію, що ти так вчепився? Ще раз лякаєш своєю наполегливістю. Ми ж з тобою навіть на побачення не ходили, тож я цілком вільна дівчина. Ну все, мені час!

- Есмо!

- Ну що ще?

- Я піду з вами, - голос начальника ввімкнув, зубки заскреготіли.

- Я ж говорю ні, може у мене там зустріч вже призначена, побачення з красенем.

У трубці повисла тиша, Енді відключився. За дві секунди з'явився у моїй кімнаті. Лежу на ліжку, спостерігаю за його реакцією. Хотів перевірити, значить, де я, що роблю. А я тут лежу майже гола, чекаю на нього.

- Есмо, ти все пам'ятаєш. Чому?

- Про що це ти?

Привстаю на ліжку, легкий халатик ледве прикриває моє тіло, знаю, що груди зазивно виглядають, я націлено білизну не одягла. Усміхаюся йому, кручу на палець локон волосся, граю очима.

- Есмо, - ось цей тон мені подобається більше, ніякого командирського, відчуваю тяжке дихання в кожному слові, - як таке може бути?

- Іди до мене, - маню його на своє ліжко, - присядь поруч, побалакаємо.

Це я знущаюся, згадуючи, як він кликав мене сісти на лавочку, а я залізла зверху, збудивши його за секунду. На цей раз він зволікає, я реагую швидше.