Читати книгу - "Енеїда"

На крайньому заході античного світу серед океану був острів Еріф, яким володів Геріон, потвора з трьома тулубами. Після довгої мадрівки Геракл добрався до цього острова і викрав корів Геріона. На зворотному шляху на тому самому місці, де пізніше був заснований Рим, частину корів Геракла викрав велетень Как. Після жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За звільнення країни від злого Кака місцеві жителі установили в себе культ Геракла («Евандр і празник учредив»). Потім цей культ перейняли римляни.

На задвірку хропти уклався – задвірок – частина двору позад будинку, хати.

23.

К Вулкану підтюпцем ішла – у стародавніх греків Вулкан – бог вогню і ковальської майстерності (у римлян – Гефест), син Зевса і Гери. В античних міфах фігурує кривим, незграбним, закуреним димом кузні. В «Одіссеї» Гомера та «Енеїді» Вергілія він виступає чоловіком Венери (Афродіти).

27.

Киприда, Кіпріда – ім'я Венери, походить від назви острова Кіпр, на березі якого, за одним із міфів, вона народилася з морської піни.

28.

Шишак – тут мається на увазі бойовий шолом, з вістрям зверху, на кінці якого була невеличка кулька (шишка).

Кабатирка – табакерка.

Насічка з черню – висічений на металі малюнок, орнамент, покритий зверху емаллю (черню) – спеціальним сплавом темно-сірого кольору для прикраси і збереження від корозії.

Образки і кунштики – картинки, якими майстри прикрашали вояцький обладунок. Робили також різні написи: родові та вояцькі титули воїна, власне ім'я меча, щита, рога, бойові девізи та ін. Тут бачимо травестійне обігрування, змішування прикрас на стародавній, середньовічній та тогочасній зброї. На завершення – ще й брязкальця та дзвінки, доречні на кінській збруї, дитячих іграшках, але не на спорядженні воїна.

30.

Махнула в Пафос оддихать – йдеться про місто Пафос на острові Кіпрі, де був славнозвісний храм Афродіти (Венери), осередок культу богині.

32.

Уже онагри захрючали – онагр – кабан (К.). У словниках в такому значенні слово «онагр» більше ніде не зафіксоване. Вживається у значенні: дикий осел.

35.

А доки в паці будеш грати? – паці (рос. бабки) – дуже давня гра: розставляються різними способами фігурки з кісток тварин. По них влучають спеціальною кісткою – битою (інколи її заливають свинцем). Відомо багато різновидів гри. Грають двоє або й більше.

36.

В опрічнеє попав число – тобто в число особливих, видатних (див. також коментар: V, 74).

Еней мій сват… – ніхто з роду Евандра не був одружений з кимось із роду Енея, отже, вони ніби ніякі не свати. Проте в народі сватами іноді називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав – породичався. З глибокої давнини іде поняття «сват», адресоване людині, з якою взагалі мав якусь справу, навіть сходився, як з противником, у бою. В «Слові о полку Ігоревім», порівнюючи битву з бенкетом, автор говорить: «Ту пир докончаша храбріи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую».

37.

Уміє і склади читать – у старій дяківській школі довго (рік, а може, й більше) зубрили окремі літери й склади і тільки потім складали їх у слова та речення.

38.

Зайдіть к лидійському народу – у стародавні часи Лідія – держава на заході Малої Азії. Згідно з легендою, етруски, які жили на Апеннінському півострові до римлян, прийшли сюди з Лідії. У поемі Вергілія розповідається, що на час прибуття Енея до Італії етруски терпіли гніт тирана Мезентія.

Чинш – податок, плата за користування землею. За кріпосного права «пускати на чинш» значило замінити панщину податком, дати селянам землю в аренду.

Хто жінку мав, сестру, ятровку – слово ятрівка повсюдно вживається у значенні «дружина чоловікового брата». Отже, ятрівку можуть мати тільки жінки. В такому значенні це слово уже раніше вжите в «Енеїді» (див. коментар: III, 46), зафіксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у значенні, яке уже в добу І. Котляревського було глибоким архаїзмом, – ятровкою звуть чоловіки жінку свого брата, братову. В такому значенні зустрічаємо це слово в «Галицько-волинському літопису» (XIII ст.), переклад якого зробив Л. Махновець: «По смерті Романовій зустрічався був король угорський Андрій з ятрівкою своєю Анною у городі Сяноці»; «Коли ж настала зима, прийшов король у Галич і привів ятрівку свою, велику княгиню Романову» (Жовтень. – 1982. – № 7. – С. 14, 18). Тут Роман – князь галицький, Анна – його дружина, Андрій – король угорський, троюрідний брат Романа. Згадані в літопису родинні зв'язки є відгуком доби родової сім'ї, коли взяті братами жінки з чужих родів ставали в певних рамках власністю всього роду, і якщо виникала необхідність, один брат переймав обов'язки глави сім'ї другого брата.

Клейноди, животи, обнови – клейноди – коштовності, також атрибути влади гетьмана, полковника та ін.

Животи – життя.

43.

Амбре (франц. аmbrе) – парфуми, духи. Власне «амбра» – застосовувана в парфюмерії речовина з приємним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китів-кашалотів.

Презент (франц. ргеsent) – подарунок.

44 – 45.

Порядок зображених на щиті Енея казкових персонажів загалом відповідає їхній популярності. Першою в цьому ряду – казка про Івасика-Телесика. Тут же зображена казкова змія-чудовисько Жеретія.

Вокруг же щита на заломах – залом – вигин, крива, поверхня сфери. На заломах – на верхній випуклій частині щита.

Котигорох, Котигорошок – персонаж української народної казки.

Іван-царевич, Кощій (Кащей), баба-яга – персонажі, що фігурують у багатьох українських, російських, білоруських народних казках.

Кухарчич, Сучич і Налетич – казкові персонажі, зараз менше відомі.

Услужливий Кузьма-Дем'ян – казковий персонаж, фігурував то як одна, то як дві особи. У І. Котляревського йдеться про одну, що підтверджує і коментоване місце, – «услужливий» вжите в однині. Подвійне ім'я зумовлене, зокрема, тим, що в кузні кують звичайно два ковалі. Кузьма-Дем'ян – коваль, також цілитель, знахар. Зв'язок між ковалем і цілителем-знахарем для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв'язок стане зрозумілим, коли згадаємо про культ вогню, віру в його магічну силу. У фольклорній образній символіці вогонь – життя, рух, любов.

У церковному календарі записані два брати Косма і Даміан, які нібито жили у другій половині III ст. недалеко від Риму і прославилися чудодійним зціленням хворих, за яке не