Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Це ілюзія, все не по-справжньому, - шепочу собі під ніс, переконуючи свою підсвідомість.
- Ені, ти в порядку? – чую у голові Калеана.
- Так, - кажу ледь дихаючи.
- Що менше ти віддаєш емоцій, то швидше переходиш до наступного страху.
- Зрозуміла.
Піднімаюся з колін, борючись з емоціями, що накотили. Мене обдало не страхом, а жалем, смутком, болем. Але я хвилююся не за себе, а за Калеана. Все навпаки, ніби світ вивернули навиворіт, а може, саме таким буває задзеркалля, яке описують у старих книгах. Нарешті мені вдалося прогнати біль, тепер легше дихати, все пройшло, ніби нічого й не було, ніби мене й не збивали з ніг посилені в сто разів почуття.
- Я чекаю на тебе біля виходу, - Калеан говорить зі мною, вже спокійніше, але бачу, що мені до виходу ще далеко.
У наступному страху я побачила, як мій чоловік намагається врятувати мене від темної хмари, але та в результаті мене наздоганяє і поглинає. Калеан у розпачі, ці почуття передаються і мені, але цього разу я намагаюся пропускати їх крізь, і мені це вдається. І ще одне видіння: цього разу мене зжирає монстр. Калеану забракло кількох секунд, щоб вихопити мене зі звіриних лап. І знову відчуття порожнечі, розпачу, горя, самотності. Я побачила свою загибель ще кілька разів, пропускаючи все повз, не приймаючи на свій рахунок, не підпускаючи емоції до серця. До кінця шляху я цілком могла вважати себе майстром ухилення від чужих страждань.
Я підійшла до виходу, де одразу виявила Калеана. Він пошарпаний, одяг у плямах, ніби його оббризкало щось мерзенне, відповідний запах. Я лише насупила брови, але не стала уточнювати, що там трапилося на доріжці, якою він пішов. Наче зрозумівши мої почуття, він не став нічого пояснювати, просто взяв мене за руку, шепнув на вухо освідчення в коханні, і ми вийшли з того ж дзеркала, до якого ввійшли. Здавалося, що ми провели там не менше двох годин, але ведучий оголосив, що ми впоралися за шість хвилин, ледь не побивши світовий рекорд серед пар, що складає чотири хвилини та п'ятдесят секунд.
Напевно, ми ніколи до кінця відверто не обговоримо те, що було у тому дзеркалі. Не змовляючись, ми не промовили жодного слова, поки не підійшли до всієї компанії з нашими рідними.
- І як там? - першим запитав Елім, хоча з очей присутніх ясно, що поставив би таке ж запитання кожен.
- Незвично, - Калеан відповів коротко, і ніхто більше не наважився розпитувати.
Знову підкріпилися їжею, але відвідування сексбудки цього разу відклали. Занадто багато вражень засіло всередині кожного з нас. За їжею почалася несуттєва розмова.
- З дзеркала вийшли лише шість пар. Кажуть, це одне із найскладніших випробувань, – коментар вставила мама. Вони з Девором так і залишилися поряд із Нотрил-компанією, ніби вже стали її частиною. Я навіть почала сприймати їх як пару, хоч і волію не дивитися на свого колишнього.
- Так, я теж чув, - Елім підтримав, дивлячись на Калеана, всім виглядом показуючи, що він чекає на докладну розповідь. Решта за столом принишкла, так само чекаючи чогось від мого чоловіка. Я уважно колупалася в тарілці.
- Тобі варто помитися, - з легким смішком кажу чоловікові, відволікаючи всіх за столом від теми, що цікавить.
- Так, тут є душові кабіни, сходимо туди по обіді. Дуже їсти хочеться, - сказав особисто мені, підкреслюючи, що іншим відповідати не збирається. Але пильні погляди, допитливі очі нас так просто не відпускають.
Елім щось випитує у Калеана подумки, я бачу, як вони переглядаються. Зазвичай, це означає, що вони ведуть діалог. За поведінкою Калеана я точно вловлюю, коли він із кимось розмовляє.
- Еліме, - мій чоловік почав обережно, решта завмерла, - я скажу тобі те, що одного разу мені сказав наш батько, - далі пішла тривала пауза, - якщо ти колись увійдеш у магічне дзеркало страху зі своєю половинкою, не дозволяй їй йти своєю доріжкою.
Усі завмерли, навіть припинили дихати, чекаючи на продовження.
- Мені було п'ятнадцять, коли наші батьки побували у такому ж дзеркалі. Кіраму десять, а вас ще й у проекті не було, – він кивнув Аліті та Еліму. – Не пам'ятаю точно, але, здається, вони зробили це жартома. Батько виніс маму звідти на руках, і вона три тижні після цього не розмовляла. Через деякий час батько сказав мені, ніби по секрету, саме те, що ви вже почули: не дозволяй їй іти своєю стежкою. Жіночі страхи вбивчі. Мама це перенесла важко, хоч вона була сильним магом.
- Він уперше говорить про батьків уголос після їхньої загибелі, - чую Аліту в голові, вона подивилася на мене з сумом і опустила очі.
- І як ти це зробив? – Елім не до кінця зрозумів ситуацію.
- Ми помінялися місцями, - Калеан стиснув мою руку під столом, вмить стало спокійно.
Відверте зізнання старшого Нотрила всіх увело в роздуми на кілька хвилин. Тільки руки автоматично продовжили відправляти їжу до рота.
- Ти справді боїшся, що вночі хтось схопить тебе за ногу, якщо вона звисатиме з ліжка? - Калеан повернув голову вбік, дивиться мені у вічі. Бачу, як його власні грають, у них танцюють смішки, що більше властиво молодшому братові.
- Там і таке було? - Запитую зніяковіло, розуміючи, що прислухалася вся рідня. Вкрай посміюються.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія призначення, Мiла Морес», після закриття браузера.