Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

- Я теж цього боюся досі, люба, - мама мене підтримала, але теж трохи посміялася, навіть погладила мою руку, потягнувшись через стіл, - тому добре мати поруч чоловіка, з яким почуваєшся в безпеці, - мама припала до плеча Девора. І я зрозуміла, що вона так підкреслює, що знайшла свого. Мої губи неприродно скривилися, ніби я хотіла посміхнутися, але передумала.

- Ти всіх порадував, - роблю чоловікові комплімент, відводячи погляд від мами.

- Ходімо помиємося, Ені, поки не почалося нове коло. Передчуваю, там буде щось особливе.

- Душ спільний, - акуратно уточнив Девор і квапливо додав: - ми там повз прогулювалися, помітили.

- Значить, піду один, - не без жалю констатував Калеан. - Не відходь далеко від братів, Ені.

- Слухаюсь і не суперечу, - тепер і я можу посміюватися, емоції вляглися.

Коли Калеан пішов, на мене накинулись із запитаннями.

- То чого найбільше боїться наша залізна людина? – першою запитує Аліта. – Розкажи нам, щоб і ми мали важіль тиску. Може гусениць, мурах чи чогось подібного? Має бути щось смішне!

- А може равликів? - Молодший підтримує гумор сестри.

- Нічого такого, - відповідаю акуратно, даючи зрозуміти всім своїм виглядом, що продовжувати не збираюся. Вже навчилася такої тактики від Калеана. Йому чудово вдається ухильно відповідати на запитання, ігнорувати їх чи озвучувати правду частково. Аліта з Елімом залишилися розчарованими. Їхню цікавість не задовольнили.

Просиділа за столиком близько десяти хвилин, вирішивши, що цього достатньо, щоб прийняти душ. Йду назустріч чоловікові, при цьому повідомивши, в якій точці я збираюся чекати його появи. Далеко втекти від спостерігачів не вдалося, але я підійшла ближче до місця, де таки повинен з'явитися Калеан. Розглядаю вітрину, що розташувалася поруч магазинчика. Не розумію, кому може спасти на думку купувати мініатюрні статуетки у вигляді монстрів.

- О, Калеане, ти вже вийшов, - хапаю чоловіка за руку, притискаюся до плеча. Нарешті він чистий, уже не так погано пахне. Пропонувала йому скупатися перед їжею, але ж ні, це було не так важливо. Апетит трохи зіпсував усім, але виправдався тим, що сили потрібно заповнити насамперед. – Бачив, які штучки тут продають?

Тягну чоловіка за руку, підводжу до лотка. Він мовчить, але уважно розглядає вітрину разом зі мною.

- Ще хвилин п'ятнадцять до початку. Встигнемо покататися на цьому дивному колесі, як думаєш?

- Ені, я вже виходжу, почекай трохи, - чую голос чоловіка в голові.

- Що?

Повертаю голову вбік, щоб зрозуміти, чому Калеан говорить подумки, і що взагалі означають його слова. Мої очі зустрічаються із парою блакитних вогників, які дивляться крізь маскарадну маску. Губи розтягуються в усмішці, в ідеально білих зубах зараз може відобразитися небо. Опускаю очі на руку, яка стискає чоловічу долоню, піднімаю голову ще раз до очей.

- О, господи, вибачте!

- Ну що ви, я ніякий не Господь! Але притримати вас за руку мені не важко, - незнайомець продовжує посміхатися, я червонію, що напевно помітно, незважаючи на мою ажурну маску.

- Ені, - з-за рогу вийшов Калеан, а решту метрів до мене подолав за допомогою магії і ледве не вирвав мою руку у чоловіка, що стоїть поряд.

- Перепрошую, - незнайомець зробив крок назад.

Я намагаюся зрозуміти, що тут сталося. Дивлюсь на обох чоловіків, плавно перекладаю погляд із одного на іншого. Калеан тим часом оглядає мене на предмет ушкоджень, ніби від одного торкання зі мною щось могло статися.

- Вибачте, я переплутала вас зі своїм чоловіком, - дивлюсь винувато на хлопця з блакитними очима. - Калеане, вибач, але ви ж одягнені абсолютно однаково, навіть маска на ньому така ж, і зріст, статура. Все однакове.

- Ені, - Калеан сердито шипить у моїй голові, - а запах?

- Я думала, він так змінився після душу, - продовжую виправдовуватися.

Незнайомець не поспішив відійти, хоче бути свідком мого виправдання, сам сміється.

- Вибачте, ваша дама ні в чому не винна, мені варто бути обережнішим і не з'являтися там, де мене можна з кимось сплутати.

Він ще й знущається, вигадуючи липове виправдання, у якому виправданий лише він сам. Калеан тільки злиться. Тепер краще розумію, чому. Всі його страхи пов'язані з втратою мене, а тут ще й картина перед очима, як інший чоловік тримає мене за руку, а я притискаюся до нього з ярими почуттями. Уявляю, який ураган промайнув у його голові.

- Калеане, пробач, - притискаюся цього разу до рідного плеча, - я дурна, так, згодна. Потрібно бути уважнішою.

- Де були мої брати? – дивиться по боках.

Елім у цей момент спілкується з якоюсь веселою панночкою, Кірама з Доєм на горизонті не видно. Біля Аліти сидить незнайомий хлопець, щось їй розповідає, схоже, таке цікаве, що дівчина не може відірватися навіть очима.

- Дозвольте вирішити вашу проблему, - цей блакитноокий ще не пішов. - Вважатимемо, що інциденту не було, хоча я й радий був би, якби хтось так само чіплявся за мою руку. Мені шкода, що я став причиною цієї тріщини між вами. Якщо я можу чимось згладити цю ситуацію, прошу вас сказати без сорому.