Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

палац чимось схожий на Ватикан. Не диво: коли не існувало ні фото, ні кіно, – трохи не єдиним джерелом зорових вражень про архітектуру були особисті спостереження. Саме до них – до молодечої італійської мандрівки – не раз повертається уява давно осліплого поета. Давні враження зринають у світлі болісного досвіду й не висловленої прямо думки. 1 ще: в образі демонського палацу є навіть момент наукової фантастики – нафтові світильники; насправді їх почали впроваджувати років через сто після Мілтона.

735—756. Хист архітектора // Упали з неба – будувати в Пеклі. – В античних греків Гефест, у римлян Мульцібер – боги металургії, ковальства, ремесел. У Гомеровій «Іліаді», в кінці першої пісні, Гефест на бенкеті богів не без гумору оповідає, як колись Зевес скидав його за непослух з неба. І ось він знову серед богів – рідний, цінний фахівець. Та Мілтон скасовує світлу тональність цієї оповіді: небесного зодчого проклято на віки вічні; коли він і будуватиме, то хіба що в пеклі чи – додаймо – на Землі. Конструктивні таланти й попередні заслуги – ніщо там, де геть усе підпорядковане оберіганню (вся Біблія зводиться до цього маніакально-самохвалебного самодержавства).

762. У Пандемоніум золотоглавий… – «Пандемоніум» – Мілтонів неологізм, утворений за аналогією до слова пантеон – тобто святиня або вияв шани й певній системі богів чи людських чеснот. Пандемоніум – те саме щодо демонів і пристрастей.

770. Мов вулик, загула, дзижчання бджіл… – Примарна радість: спочатку – мажор весняного вулика, за ним – раптовий перепад величин, хисткість орієнтирів; нарешті – знані з англійського фольклору і п’єс Шекспіра ельфи: дрібні пустотливі нічні духи, що їх народна фантазія зіткала з туманів, світляків та місячного мерехтіння. За давніми повір’ями, Місяць іноді наближається до Землі, і тоді люди стають сновидами. Звідси – моторошно-радісне відчуття розкутости.

796 —797. а їх Князі поміж собою – одаль…// Од тлуму – величаві, як завжди… – Вожді бунту проти божеської тиранії та олігархії при першій нагоді мавпують те, проти чого повстали. Слово «конклав» (зібрання найвищих сановників католицької церкви) навіює думку, що навіть плебейська релігія, ставши панівною, породжує олігархію й тиранію. До речі: безкомпромісний республіканець Мілтон у трактаті «Про християнське вчення» дійшов до заперечення будь-якої релігійної організації, а буржуазно-монархічна Англія (яка хизується свободою думки і преси) понад 160 років ховала той трактат не опублікованим і по сьогодні уникає ширшої розмови про нього.

КНИГА ДРУГА

4. Країн Ормузу й Інду чи палаців… – Місто Ормуз, що на острові з такою ж назвою, на вході до Перської затоки, стояло на торгівельному шляху зі Сходу на Захід. Символ багатства і розкошів у часи середньовіччя і в добу Відродження.

217-218. Так облесний Беліал…//Виводиву поважно-пишних шатах… – Устами Беліала Мілтон нагадує про тих роялістів, які після страти короля (1649 р.) відмовляються від безнадійного спротиву, сподіваючись уникнути репресій.

293. Мов той Атлант… – титан, який повстав проти Зевса і був жорстоко покараний – тримав на плечах небесне склепіння.

430. її вперезують дев’ятикратно… – За Берилієм в Тартар оперезаний потрійним муром із брамою з адаманту, який оточує вогненна ріка (Енеіда, VI, 548-554).

567-571. З рікою Стікс – пливла ненависть люта… //Глибокий чорний сум – із Ахероном… // Бурхливий Флегетон… – Стікс грецькою мовою «ненависний».

Ахерон – ріка скорботи. Флегетон – «пекельний».

598. …мов од Тантала – Тантал – фригійський цар, покараний на вічні муки від голоду і жаги за те, що видав таємниці олімпійських богів.

746. Й вони дали мені ім я ГРІХОВНІСТЬ. – Гріховність народжується із голови

747. Сатани, на кшталт грецької богині мудрости Афіни, яка постала з голови Зевса.

757. Всепереможний Ворог з Емпіреїв… – від Емпіреїв ліворуч розташоване Пекло. Поняття «лівого» здавен у людській свідомості асоціюється з чимось злим.

759. До речі, Єва у Мілтона виникає із лівого боку Адама.

940. А з ними почет: Оркус і Гадес… – Оркус – римське божество смерти.

941. Гадес – грецький бог Аіду.

983. Той Світ Новий на золотім цепу… – Тут Мілтон звертається до гомерівського образу золотий ланцюг Зевса, на якому він здатен підвісити Землю до Неба. («Іліада», VIII,18).

КНИГА ТРЕТЯ

13. усесвіту, безодні темні води… – За Біблією, до третього дня сотворіння Земля була вкрита водою (Буття, І, 8—19).

31-32. / найчастіше лину я до тебе,//Сіоне, де струмки твої святі… - Автор має на увазі джерела Кедрон і Силоам, оскільки Мілтон осліп то він вельми дорогий саме Силоам, бо за Біблією, сліпий, який умився його водою, прозрів (Іоан (Іван), IХ, 7).

374. В щасливих елізійських берегах. – Елізій (або ж Єнісейські поля) – у давніх греків поля блаженних, а також синонім царства краси, радости.

448. В пустельному безмежжі Серикани… – країна сериканів (від лат. «sericus» – шовковий), у давнину так називали землі Сходу, від Бухари до Індокитаю.

469-470. Ні, не на Місяць… //Як дехто твердив: там поля сріблисті… – полеміка з Аріосто.

475—476. Тупі гіганти з їх геройством грубим…//Колись преславні. – За Біблією, прадавні велетні (сини Божі), які з’явилися на Землі з небес і стали учащати до людських дочок, котрі від них почали народжувати дітей.

488—489. Ченців і юродивих всіх мастей… // В сутанах чорних, білих, а чи сірих… – Йдеться про чернечі ордени, які відрізнялися за кольором одягу: домініканці, бенедиктинці та францисканці.

490—492. Паломники, котрі аж до Голгофи…//Допленталися в пошуках Мерця…

// А Він, живий, царює в Небесах. – Мілтон має на увазі фразу з Євангелії: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими?» (Лука, XXIV, 5).

493—494. Ті, що в домініканські, францисканські… //Ховалися каптури перед смертю… – У середньовіччі вважали, що людина, похована в чернечому одязі, ніколи не потрапить у пекло.

529—530. По тій драбині… // Ходили ангели угору-вниз… – Мілтон веде мову про сон біблійного патріарха Якова, який утік від помсти свого брата Ісави до Харану (Буття, XXVIII).

608. Нагрудник ритуальний Аарона… – за Біблією, Мойсеїв брат Аарон був першим із первосвященників Ізраїлю. Його нагрудник було оздоблено дванадцятьма коштовними каменями, що відповідали числу колін ізраїлевих.

633 – 634. Що потім Іоан-Апостол бачив…//На Сонці. – За Біблією – видіння святого Іоана (Івана) Богослова.

660. Впізнав у вартовому Уриїла… – Один із семи ангелів, наближених до Бога – покровитель сонячного дня і джерелом світла у зимові дні.

663-664. Вони, як очі Бога, озирають… // Простори Піднебесся, Всесвіт, Землю… – Образ, який у Мілтона виростає із Нового заповіту.

750-751. Щербатіє й поновлюється знов… // Троїсто-цілісне бліде світило. – тобто фази місяця: два серпи і диск.

763. Ніфат – гора на південь від Арарату.

КНИГА ЧЕТВЕРТА

1—3. О, чом тоді не пролунав з Небес… //Як у видінні Апокаліптичнім…//Той голос: