Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ти божевільний, – видихнула Уляна зовсім близько до мене.
– Я знаю. Ти теж.
Та слідом той самий мацюпусінький кулачок пнув мене у плече, але навіть лагідно. Таке я стерпіти ще міг.
– Повечеряємо разом?
Уля з підозрою примружила очі, ковзнувши рукою до мого обличчя, щоб відгорнути з нього волосся.
– Тобто… Це ти зараз запросив мене на побачення?
Якось невпевнено знизав плечима.
– Певно що так. Та й тут лише ти. Знаю, часу пройшло небагато… Та й поцілунки вже ніби теж зараховані…
– Добре.
Здивувався.
– Навіть не подумаєш? Не спробуєш заінтригувати й все таке, як ви там любите?
Та Уляна впевнено та з посмішкою замотала головою.
Минулий день був божевільним, але цей ранок компенсував усе. Визнаю, такого повороту я не чекав. Особливо дорогою на острів, та й і впродовж цих днів, але от тепер все прийняло досить неочікувані обриси. Хтозна, може й з цього дійсно щось та й вийде… Загадувати наперед я вже не наважусь, але всяке ж буває, чи не так?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець», після закриття браузера.
