Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Але нехай пануюча нація виробляє свої закони моральності, а ми виголошуємо свої. Наш кодекс моралі не новий, бо уже не одну тисячу років назад висловив китайський філософ Конфуцій. «Коли ви платитимете за зло добром, то чим заплатите за добро? Платіть за зло справедливістю, а за добро добром».

І ось з’явилися в житті нові форми робітницького руху. Рух робітницький, а надто зневолених народів, став національним.

Робітники зневолених націй борються уже за право політичної незалежності на своїй власній території, добре розуміючи, що без цієї умови не можна здобути ні матеріальних інтересів, ні свободного духовного розвитку. Робітники зневолених народів вимагають і борються за право РІВНОЇ СВОБОДИ з усіма іншими націями. Чехи хочуть мати свою вільну незалежну Чехію, ірландці Ірландію, також словенці, хорвати, поляки і МИ УКРАЇНЦІ ХОЧЕМО МАТИ СВОЮ УКРАЇНУ, як німці мають свою незалежну Германію, англічани Англію, москалі Росію.

При сучасних обставинах, коли можна думати про братання робітників різних націй, то певно про братання націй зневолених. І ми виголошуємо новий поклик: «РОБІТНИКИ ЗНЕВОЛЕНИХ НАЦІЙ, ЄДНАЙТЕСЯ ДЛЯ СПІЛЬНОЇ БОРОТЬБИ ЗА СВОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ, ДУХОВНІ І ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ ПРОТИ ПАНУЮЧИХ НАЦІЙ ПІД УМОВОЮ ОБОПІЛЬНОГО ПРИЗНАННЯ СВОЇХ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВ!». Бо ніколи ще в житті не було права без сили та й не буде.

ІV. Соціалізм пануючих націй

Той факт, що усі соціалістичні робітницькі партії пануючих націй мають у своїх програмах пункт ЗАГАЛЬНОГО УЗБРОЄННЯ ЛЮДЕЙ СВОЄЇ НАЦІЇ і сі ж самі програми не мають пункта, ясно і виразно висловленого, що кожна нація повинна бути НЕЗАЛЕЖНОЮ ВІЛЬНОЮ, а іноді навіть не чують його, сей факт багато вже каже розумній і свідомій в політиці людині.

Проти кого ж вони хочуть вживати зброю, і для чого вона потрібна буде в будуччині? Чого про се ще досі ніхто не запитав? Чи не проти тих націй, що до часу запанування демократії лишаться в неволі у пануючих? Демократія пануючої нації узброєна по вимогам самої нової техніки, вищої культури і єдності, — се страшна річ для поневоленої нації. З сих залізних лещат вирватися не можна буде, і тим націям, що до запанування демократії не визволяться, буде вічне ярмо, неволя і смерть.

Закон механіки каже: сила, яку може виявити машина, тим менша, чим більше внутрішнє тертя її частини. Також і сила нації тим менша, чим більше панує в ній ворожнеча і боротьба поміж верствами її суспільства. Ворожі відносини і боротьба верстов, наприклад, робітників і капіталістів, селян і земельних володарів — се теж внутрішнє тертя нації. Пануюча нація при сучасних обставинах сливе завсігди складається із різних верств. Тепер кожна незалежна нація прямує до повної демократизації.

Робітники і селяни (нижчі верстви) все більш і більш здобувають собі політичних прав, класові привілеї зникають, і тенденція очевидно простує до повної фактичної рівності.

Механіка знов каже: сила, котру може виявити машина, зменшується на силу, потрібну, щоб здолати внутрішнє тертя. Сила агрегату людей, нації теж в такій самій ступені залежить від більшої або меншої ступені класового антагонізму, що для національного організму є теж тертя внутрішнє. Коли справедливо, що абсолютно демократична держава не має внутрішнього тертя, то справедливо і те, що така держава має непереможну силу, яку ми зараз і уявити собі не можемо. Горе тій зневоленій нації, що дочекається панування демократизованої нації. Тоді панування буде належати усьому народу-завойовачу, а не окремим станам чи особам його. БУДЕ ДЕМОС-ПАН І ДЕМОС-РАБ.

Така уже психологія людей. Хто сам стражде, той спочуває стражданням інших, але зараз се спочуття зникає, як зникне страждання. Угри, як були ще в неволі у австрійських німців, рвалися допомагати полякам, що теж постали тоді проти німців за свою свободу. Але коли угри досягли своєї майже повної свободи, самі почали утискувати підвладні їм народи, як, напр., українців, словаків і інші. І дивно! В сім найбільше провинилася їх демократія.

Наведемо тут вимітку із історичного твору проф. Трачевського.

«Історія виявила небезпечний бік націоналізму взагалі. А саме демократи, що вважали лібералів за відсталих людей, самі зробилися Меттерніхами[271] відносно немадярських народностей в Угорській державі, почали їх немилосердно мадяризувати і тим прищепили до себе велику їх ненависть».

Так і робітники пануючих націй: поки вони страждали, поки їх карали за страйки, боронили збори, робітники тих націй часом співчували народам поневоленим, але се почуття починає зменшуватися, як тільки вони вибороли собі ліпшу долю, і в наші часи се почуття у найбільш демократичних пануючих націй зникло.

Коли пануючі верстви не хочуть поділити життєві вигоди з нижчими верствами, бувши братами по крові, себто однієї нації, коли вони ворогують, незважаючи на спільну культуру, освіту і спільну душевну організацію, коли нижчі верстви досягають своїх прав тільки після довгої тяжкої кривавої боротьби з вищими верствами тієї ж нації, то тим більш тяжче зрабованій нації досягти свободи і більшої кари треба їй сподіватися від пануючої над нею, чужої по крові і культурі нації, що ужиє усі засоби, навіть самі страшні, щоб вгамувати націю-раба і знову підхилити її під ярмо для праці на свої потреби. Через те, поки ще в пануючих націях скрізь панує розладдя, ворожнеча і боротьба між різними суспільними верствами, то націям зрабованим ще є змога скористати з сього і вибитися на волю. Коли ж в ворожому таборі пануючої нації запанує тиша та згода, себто, коли по знищенні верств і привілеїв запанує демократія, тоді боротися буде зайво і непотрібно. Демократія високої національної культури, узброєна по вимогах вищої техніки, буде силою непереможною, і під її п’ятою нація-раб роздавлена буде цілком і на завсігди. Хто не міг визволитися, коли в таборі ворогів ішло незладдя, суперечка і боротьба, той тим більше не визволиться, коли в ворожому таборі запанує згода. І буде ймення тієї нації викреслено з книги життя.

V. Становище російських українців-робітників

Розглянемо становище українців, що живуть під москалями, і подивимося на сучасні відносини сих народів взагалі і робітників окремо. Те ж, що ми бачили в житті народів за кордоном, те саме ми спостерігаємо в житті українців. Нещастя нашої нації почалося з 1654 року, коли Україна з’єдналася у спілку, федерацію з московською державою. В сій спілці нарід український не зрікався своїх державних прав, права жити по своїй уподобі, себто права самопризначення. Та під часи лихоліття, що потім насунули, українці стратили свої національно-політичні права і стали рабами Москви.