Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Професор Сцеллі (Scelly; 1895 р.) проповідував в Кембриджі своїм слухачам, що безмежне розширення є єдине з’ясування «рації» і єдиний фактор англійської історії, єдиний raison d’etre існування англійського народу.

Поети Troude i Rudyard Kippling в чудових поетичних творах малюють національну мрію англічан, коли вони пануватимуть над усім світом.

І ось з одного боку матеріальний інтерес (питання шлунка), а з другого — захоплення цією політичною мрією примусило робітників подати голос за війну. Але все ж, бачите, сором одверто висловлятися за війну, бо ще недавно перед сим вони у своїх прокламаціях, відозвах перед усім світом виступали ворогами війни, проводаторами світового миру і любові.

Се супротиріччя між їх вчинком і словом наводить нас на думку, а чи не робилося се просто для того, щоб привабити до себе суспільні симпатії свойому ще тоді новому робітницькому рухові?..

Зараз усім стало ясно, що англічанин-робітник зовсім не хоче дати свободу зрабованим націям, а просто хоче примусити пануючі верстви своєї нації поділити з ним панування і гарне життя на чужий кошт.

ІІІ. Відносини між німецькими та чеськими робітниками

Може, читач, а надто неприхильний до націоналізму взагалі, подумає, що тільки в Англії та Германії робітники різних націй ворогують? Тоді розглянемо в Австрії відносини німців до чехів.

Року 1621 Чехія була завойована і зруйнована австріяками-німцями. Як і скрізь при таких умовах була по завоюванні земля чеська і добра розібрані, а самі чехи попали в неволю, рабство.

200 років пройшло з того часу, і здавалося, що чехи згинули національно на завсігди, обернулися на тупих нерозумних рабів, що тільки і знали обробляти безкраї лани своїх земельних володарів.

Та диво сталося на світі: почали чехи відживати, та так швидко, що увесь світ здивувався, і нині там кипить страшенна боротьба.

Успіх в цій боротьбі і надію визволення легко вже передбачити в недалекій будуччині. Головну ролю в сій боротьбі відграває в Чехах робітницький елемент.

Річ в тім, що Чехи самий промисловий край усієї Австрії: її цукроварні, броварні, копальні, гути, бавовняні фабрики заповняють своїми виробами усі ринки Австрії. Але весь сей промисел був майже цілком в руках німців та жидів, що удають з себе в Австрії німецько-австрійських патріотів, як в Росії вони звуть себе «русскими (московськими) патриотами», а між поляками — польськими патріотами. Увесь службовий персонал — майже виключно німці, усі робітники по змозі німці і тільки ті фахи, за які плата нікчемна, а праця тяжка і брудна, німці давали на долю чехів. Промисловість і благо промислу не чехам належали в Чехах.

І німець-робітник, живучи добре, не почуває своїм обов’язком заступати чеха-робітника; він не тільки не хоче поділити з ним вигоди, але не хоче і рівнятися з ним.

Для змалювання повної картини життя чехів додамо ще деякі факти.

У земельних володарів виключно — німців — увесь службовий персонал теж німецький.

Певна річ, адвокатство, лікарство і взагалі інтелігентні фахи належали німцям.

Коли німець бува змушений наймати чеську прислугу, то силує її віддати своїх дітей до німецької школи і взагалі розцуратися зі своєю національністю.

Що ж ми бачимо у Чехах? Бачимо, що усім чехам робітникам і селянам нема місця на життєвому бенкеті; чужинці-зайди захопили джерела існування, промисли і торгівлю і не дають участі в них чехам.

СМЕРТЬ ЕКОНОМІЧНА ІШЛА ДЛЯ НИХ ЗА ПОЛІТИЧНОЮ, ЩО СКОЇЛАСЯ В РОЦІ 1621.

І побачили чехи робітники та селяни смерть у вічі. Полохливі кинули свій нещасний край та розбіглися по усіх краях шукати ліпшої долі; і нема краю, де б не було чеха. Завзятіші кинулися на своїх ворогів, бо уже смерть віяла над ними крилом своїм.

Ще не пізно було... Вони себе вирятували; і стали промисел і торгівля переходити до рук чехів і робітник-чех дихнув вільніше після довгої тяжкої боротьби. Тільки вони стали навіки ворожі усьому німецькому, як німці усьому чеському. І тепер немає на світі найзавзятіших ворогів між собою, як робітники чеські і робітники німецькі. Ніколи не вступить робітник-німець до чеської спілки або навпаки — чех до німецької.

Обидві нації стали проти себе збройно, і найзавзятіша боротьба іде там, де стрічаються іменно робітники тих націй. Нічого спільного не хочуть мати між собою німці з чехами. І поки пануватимуть німці над чехами, доти поклик: «пролетарі усіх країв, єднайтеся» викликатиме у робітників обох націй тільки скажений сміх і ворогування.

Незвичайно навчає нас, українців, історія чехів, а надто часи її відродження.

* * *

І ось ми розглянули відносини робітників в Англії, Германії і Австрії і що ж бачимо?

Бачимо, що інтереси робітників націй пануючих і зневолених остільки супротилежні, що викликають ворожнечу і палку боротьбу. З боку пануючих націй утиски, з боку націй зрабованих, що не зможуть боронитися від утиску силою, панує безкрайня ненависть до своїх гнобителів.

І СЕ ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНАМ ВИЩОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ. Поки одна нація панує над другою, поки вона не дає жити їй вільним життям, поки одна висисає з другої усі соки і сили, доти неможливо бути ніякій згоді між членами сих двох націй, чи то будуть робітники чи селяни, чи хто інший.

Почуття власної шаноби примушує робітника зрабованої нації з огидою відвертатися від хоч абияких моральних зв’язків з членами пануючої нації, чи то буде робітник, чи хто інший, бо вони не визнають його прав. Почуття ненависті до утиску є цілком людське почуття, нормальне і доконечне.

Поки існує в житті насилля, доти повинна бути ненависть до насилля, що має метою це насилля знищити. Ненависть до насилля в житті є необхідна умова для запанування добра на світі. Той нарід, що не почуває ненависті до своїх гнобителів, стратив моральне чуття і уже не здатен обстоювати свої права між іншими народами; він повинен умерти, і не буде його ймення в книзі життя. Хто не борониться, на того нападають і пожирають. І розумний і справедливий той факт, що вимирають ті нації, що стратили почуття ненависті до своїх гнобителів. Таким чином людність вичищає себе від сміттєвого елементу, знищує гніздо морального розкладу. Зло треба ненавидіти, щоб боротися з ним і подужати його[270].

Ця ідея дуже добра для пануючої верстви чи нації, якій ніхто не спроможен зробити зло, і дуже погана для зрабованої верстви чи народу, у якого вона одій-має право боронитися і вернуть пограбоване. Але дивно те, що сі моралісти зовсім несвідомо грають на користь нації,