Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

самим. Глумом, іронією, поганим жартом нині здається поляку-робітнику в Познані сей колись гарний поклик: робітники усіх країн, єднайтеся. Ідеалом польських робітників є не єднатися з німцями, а одірвати свій край од Германії, утворити свою державу вільну, самостійну, незалежну, демократичну, бо тільки в своїй державі можна поводитися і лаштуватися по своїй уподобі.

Але той самий поляк, що є такий упосліджений у Германії і через те викликає наше до себе спочуття — той самий поляк у Г аличині, де він належить до пануючої нації, так само поводиться з робітником-українцем, як німець із робітником-поляком у Познані. Поляки закладають на кошт українського люду фабрики та заводи, а не приймають ні до управи, ні до роботи на них українських пролетарів. Навіть польським хлопам ближчий той пан поляк, що його визискує, ніж українські хлопи, з якими вони в однаковій біді живуть. Се яскраво далося взнаки при остатніх галицьких страйках сього 1902 року.

ІІ. Еволюція робітничого руху в Англії

Візьмемо найкультурнішу із західних держав — Англію і розглянемо стан життя робітників-англічан. Те, що було оповідано про німецьких робітників, можемо з далеко більшим правом мовити про робітників-англічан, тільки остатні живуть вдвічі краще від німців. Але англічани пануюча нація, і не диво, що навіть самий нижчий стан її живе добре. Але як живуть другі народи зневолені, завойовані нею? Розглянемо наперед життя некультурних диких народів, що жиють під англійським пануванням.

Нема в історії другого народу, крім англічан, щоб так без жалю цілими масами викорінював сих нещасних. Тасманців знищено дощенту, а австралійці, новозеландці, індійці західні і багато інших доживають остатні дні.

Шлях англічан один: експропріація землі і загальна різанина, коли сих людей не можна вжити як робочий товар. В Новозеландії зайди-англічани уже встигли націоналізувати землю через парламент, отже, де подітися бідним маорі — тубільцям краю?

Погляньмо на індусів, людей давньої культури; хто не знає їх страждань! У індусів одібрана земля і податки остільки великі, що голод і чума безмежно над ними панує. Індуську пресу і літературу страшенно утискують, а надто останні роки. Той факт, що протягом остатніх 3-х-4-х літ умерло до 80-ти міліонів індусів від голоду, ліпше усяких доказів свідчить, як добре живеться індусам. І дійсно, англічани в Індії жиють як в раю, а індуси — як в пеклі. Там нема ніяких прав, окрім права сили; кожний англічанин-урядник є необмежений пан, проти котрого ні в суді, ні деінде немає захисту. Все індуське погорджується...

Як вам здається, де індус бачить своє щастя, чи в єднанні з англічанами, чи в загальнім їх вигнанні з рідного краю?

Згадаймо хоть тих найнещасніших людей в світі — ірландців. Зробім вимітку з видань УНП, ч. 2.

«Тубілець-ірландець жиє вкупі з свинями в землянках без вікон і дверей, без печей, ліжка і покривала. Одягається в рам’я і то напів, годується однією бараболею і то коли вродить! Голодна огневиця панує...»

Порівняйте ж тепер життя сих бідних з життям англічан-робітників! Хіба ж можна порівняти! Гарно живуть англійські робітники, а хіба вони протягають руку запомоги ірландцям? І хіба спадає їм на думку навіть слово мовити за ірландців? — Ні, робітник-англічанин зневажає ірландця, геньбає ним, і ірландець в його уяві бунтівливий старець, з яким давно вже час поквітува-тися рішуче. Ні одна газета не мовить жодного спочутливого слова за них, а люди науки, наприклад, історик Фруд, висловлював жаль, що англічани при завоюванні Ірландії зробили помилку і не вирізали усіх ірландців до решти.

Англійські робітники, поєднавшися у могутні спілки, бойкотують тих, що до їх спілок не належать і, певна річ, робітників інших націй, байдуже дивлячися, як безробітні конають на бруку.

Що лишилося ірландцям? Тільки за високу ренту брати панську, колись свою землю, жити в барлозі без вікон і дверей вкупі з свинями, одягатися в рам’я. А здобувший собі нині політичні права англійський робітник глумує і погоджує ірландця-раба і уже ні в якім разі не хоче мати з ним нічого спільного.

Як вам здається? Чи дуже хочеться робітникам ірландським і англійським єднатися і що б відповіли ірландці, коли б хто пораяв їм єднатися з англіча-нами! Ірландець ненавидить свого споконвічного ворога, пишливого англосакса, і своім ідеалом має одірватися від нього зовсім, повстати загалом, вигнати чужинців з рідного краю і, здобувши політичної незалежності, зажити власним життям. Життя мучениці Ірландії є завсігди боротьба, щочасне готування до повстання.

Але ворог дужий, сил мало... Англічани побуджують її з лютістю у сто разів більшою, як у дикого звіра, катують і катують бунтівливий край...

Нещасний край!

Остатні часи учинилися нові події, новий великий злочин могутньої англійської нації. Вільний хліборобний нарід — бури після трьохлітньої боротьби за свободу знесилів і поклав корогви під ноги ворогів. Англія придбала собі нового раба, що повинен робити тепер не для себе, не для своєї власної користі, а на свого пана — націю саксів.

Нові підданці Англії.

Хто ж хотів цієї війни? Хто їй сприяв, хто спочував і хто губив її з англійського суспільства? Як не диво нам, але дійсний факт те, що сю війну підпирали робітники-англічани.

Наведімо факти.

1. Після об’яви війни на виборах в державну раду нарід англійський послав туди ще більше прихильників війни.

2. Коли на конгресі робітницьких спілок делегат Уорд зробив внесок висловити правительству свою ганьбу за війну, вимагаючи її укінчення, величезна більшість голосів ухвалила лишити питання без дискусії. Річ в тім, що великий промисел англійський нині підупав.

Тепер уже німці з великим успіхом конкурують з англічанами. Багацько англійських фабрик позачинялося (м. Ковентрі). Треба англічанам здобувати нових ринків для своїх виробів. Щоб становище робітників було добре, треба, щоб промисел процвітав, а для сього останнього треба ринку для збування виробів промислових.

Таким ринком будуть завойовані краї Трансвааль і Оранжева республіка. Ось з приводу чого стояли робітники за війну. Але се, сказав ти б, причини економічні, що примушують англічан-робітників вкупі із іншими верствами англійського суспільства стояти за війну.

Друга причина іншого роду.

Нечуваний успіх Англії в міжнаціональній боротьбі зробив її першою морською державою — володарем морів, океанів. Її володіння по усіх краях світу, і маса поневолених народів складає їй під ноги незлічимі скарби. І на підставі сього величезного успіху у англічан всіх верстов суспільства запанувала думка, політична мрія, що тільки одній Англії належить панування над усім світом.

Наведімо факти.

«Національ Ревіев» (National Review) каже: Англія повинна бути першою серед інших націй і