Читати книгу - "Бос для двох, Уляся Смольська"

— Що трапилося? — запитала я, сідаючи поряд.

Денис ненадовго задумався, ніби збирався з думками, перш ніж сказати те, що важливо. Він подивився на мене, і в його очах я побачила не лише ніжність, а й рішучість.

— Я прийняв рішення продати фірму, — сказав він нарешті. Його слова прозвучали, як грім серед ясного неба. Я навіть не знала, як на це реагувати.

— Що? — мій голос зірвався. — Ти... хочеш продати фірму? Чому?

Я не могла повірити. Все, за що Денис боровся, все, що він побудував роками, він тепер просто вирішив продати?

— Так, — продовжив він, зітхнувши. — Я втомився від цієї боротьби. Усі ці інтриги, зради, проблеми... це не життя. Це постійна війна, від якої я більше не отримую жодного задоволення. Я хочу почати все з чистого аркуша.

Голова миттю заповнилась хаотичними думками. Я намагалася підібрати слова, але мої почуття змішувалися: страх, нерозуміння, біль і, звичайно ж, любов. Я дивилася на Дениса, не в змозі промовити нічого, окрім одного питання:

— І що це означає для нас?

Він затримав погляд на мені, і в його очах промайнуло щось схоже на жаль.

— Я вирішив переїхати в іншу країну, — відповів він після паузи. — Я хочу залишити все позаду і почати нове життя десь далеко звідси.

Ці слова впали на мене, мов важкий тягар. Кров застигла в жилах. Свідомість одразу спробувала знайти логіку в його рішенні, але серце... моє серце не могло прийняти це.

— І ти пропонуєш мені залишитися без тебе? — тихо запитала я, ледве вимовляючи ці слова.

Денис відвів погляд, і я відчула, як зростає холод всередині мене. Це була не просто новина, це був удар по всьому тому, що ми побудували разом, усім нашим стосункам, усім мріям, які тільки починали набувати реальних обрисів.

— Інно, я не знаю, що буде далі, — сказав він нарешті, стискаючи мої руки. — Я просто знаю, що більше не можу жити так, як раніше. І я не хочу, щоб ти була прив'язана до мого минулого. Я хочу, щоб ти також мала можливість почати все з нуля.

Серце розбивалося на шматки від цих слів. Я завжди знала, що наші стосунки були нелегкими, але тепер здавалося, що вся наша спільна історія раптом обірветься. Я не могла втримати емоцій і відчула, як на очі навертаються сльози.

— Ти справді хочеш, щоб я залишилася без тебе? — прошепотіла я, дивлячись йому прямо в очі.

Він знову подивився на мене.

— Я хочу, щоб ти була щаслива, — відповів він тихо.

У той момент, коли я думала, що Денис хоче закінчити наші стосунки, він раптово зробив те, чого я зовсім не очікувала. Залишивши на мить всі слова, він став переді мною на одне коліно і вийняв з кишені оксамитовий футляр у формі сердечка. Серце завмерло, я затамувала подих, а світ навколо зупинився, коли він відчинив його і я побачила неймовірної краси каблучку. Його погляд, сповнений рішучості та кохання, здавалося, проникав у саму глибину моєї душі. Я ніколи не бачила його таким — таким вразливим, але одночасно таким сильним.

— Інно, — сказав він, його голос звучав тихо, але впевнено. — Я не уявляю свого життя без тебе. Я хочу, щоб ми разом розпочали нове майбутнє в іншій країні. Ти вийдеш за мене?

Слова, які він промовив, були як ніжні промені сонця, що проникли крізь хмари моїх страхів і сумнівів. Усе, що я пережила — всі випробування, які постали на нашому шляху, раптом стали несуттєвими. Сльози радості наповнили мої очі, і серце забилося частіше, розриваючи гнітючу тишу.

Я не могла повірити, що це відбувається насправді. Моє серце було сповнене емоцій: від радості і щастя до полегшення. Я усвідомила, що цей момент — це не кінець, а новий початок. Я була готова залишити всі свої страхи позаду. Всі ті думки про невдачі, які тримали мене в кайданах, зникли, як туман, що розсіюється під першим світлом ранку.

— Так, — нарешті промовила я, і його обличчя засяяло щастям, а мої очі наповнилися сльозами радості.

— Я кохаю тебе, сонечко.

Я не відповіла, а просто міцно обійняла його і наступної миті наші вуста зійшлися в солодкому і пристрасному поцілунку. В цю мить весь світ навколо зник. Я відчула, як радість і любов наповнюють мене до країв, розливається по всьому тілу. Відчуття, що я знайшла своє місце, свою домівку в його обіймах, було неймовірним. Я була щаслива, адже всі наші випробування, всі невдачі і труднощі, які стояли між нами, лише зміцнили наш зв’язок. Я зрозуміла, що наше кохання витримає будь-які бурі, які б нас не оточували.

***

Ну, що мої любі, ось і фінал) Завтра я викладу епілог і на цьому все) 

Мені було цікаво писати про Інну і Дениса, хоч подекуди наші герої змушували нас нервуватись)) Але що зробиш - такі вони, як і решта людей, не ідеальні. Чекайте на заключну частину як завжди - о сьомій ранку.

Дякую, за всі вподобайки книзі! Обіймаю вас, мої любі!