Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

Володарі стихій з чотирьох сторін оточили монаха в сірому капюшоні.

— Вогонь! — вигукнув маг в червоному плащі й поміж його простягнутих долонь утворилася вогняна куля.
— Вода! — вигукнув інший, в блакитному плащі, тримаючи долонями водяну кулю перед собою.
— Земля! — вигукнув третій, в брунатному плащі, направляючи кулясту грудку землі на поганця в сірому.
— Повітря! — вигукнув четвертий маг, у білому плащі, нарощуючи перед собою кулю повітряної  бурі, — Тобі нікуди діватися поганин, скорися, бо загинеш.

— Я лише шаную фізику, телепні, скільки можна пояснювати?

— Не скоришся? — грізно запитав Володар вогню, піднімаючи вогняну кулю над собою. За ним вервечкою підіймали кулі своїх стихій інші Володарі.

Монах своєю чергою, лише підняв праву руку та клацаючи пальцями тихо промовив:
— Гравітація.

В ту ж мить кожен з Володарів втратив опору під ногами та піднісся на декілька метрів вгору, опинившись в колі своєї стихії.

Кожна зі стихій, кулею охопила свого власника.

Володар стихії води захлинувся за декілька хвилин.
Володар стихії вогню палав та болісно помирав від опіків, протягом десятків хвилин.
Володар стихії землі подавився землею, то була швидка смерть.
Володар стихії повітря помирав найдовше — від спраги та голоду.

Мораль: її немає.
Лише моя уява)))