Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

Десь в паралельному всесвіті.
Едем.

— Змій обманув мене, і я їла, (Бт.3:13) — невинно промовила Єва.
— Отче вона бреше, я її вмовляв не їсти того яблука, проте вона не лише погрожувала мене зав'язати в морський вузол, а й проломила мій зміїний череп каменюкою. Он поглянь яка вавка залишилася, — жалібно прошипів Сатана.
— Це правда Єва? — пролунав голос з неба.
— А що ж? — визвірилася Єва, — Правда! Все що каже цей плазун, так і було. Все Господи. Я з'їла заборонений плід та намовила Адама. Тепер ми пізнали таємницю буття. Отож, будь ласкавий, відпускай нас з цього Едему на Землю.
— Чому ти так вчинила Єва?
— А, тому, що так. От і все! — у відповідь прокричала Єва, — Я хочу жити окремо зі своїм чоловіком, та й не під Твоїм постійним наглядом. Я хочу народжувати дітей як Ліліт із Сатиком.
— Я прощаю твої гріхи Єва, залишайтеся.
— О ні, Отче-творцю, є Твоя воля — отож дотримуйся. Я хочу бути матір'ю всього людства. І повір, я зможу виховати своїх дітей правильно, не прискіпаєшся.

— Адаме! — покликала Єва чоловіка, збирай речі ми переїжджаємо. Збудуємо свій рай. Без їхніх отих гріхів з покаяннями.

* —  (лат.) /Почуй мене, Господи/

P.S. маю надію, що не образив жодних релігійних поглядів. В усякому разі, проявіть великодушність.