Читати книгу - "Червоний горобець"

собою успіхи й сприяли осмисленню невдач. Він знав про випадок з ДІВОЮ і чим той сповнював Нейтові дні й ночі. Шеф підвівся й підійшов до дверей кабінету, сперся на одвірок. Марті Ґейбл гукнув би Неша. Шеф же ВОРЦЄ повівся інакше. Дочекався, поки Неш спіймав його погляд, і кивнув головою зайти до себе.

— Озвався МАРБЛ, — сказав шеф, вставляючи в рот захололу люльку. — Їде до Нью-Йорка, на Генасамблею ООН на кілька тижнів.

Нейт виструнчився в кріслі, як насторожений мисливський пес.

— Ми вже давненько його не бачили; треба буде багато чого розвідати. Ти можеш почати підготовку зараз? — Шефа потішив вираз Нейтового обличчя. — Але спершу піди познайомся з Саймоном Бенфордом з КР. Він попросить тебе уважно вивчити інструкції, вже не кажучи про обстановку з безпекою МАРБЛа.

Нейт кивнув і встав, щоб піти.

— Стривай, — сказав шеф. — Коли побачиш Бенфорда… не кажи й не роби ніяких дурниць, о’кей? Постарайся. Я розмовляв з ним про цю майбутню зустріч з МАРБЛом. Зацитую тобі його слова. «Скажи куратору, хай здивує мене своєю майстерністю влаштувати ці зустрічі з МАРБЛом».

Нейт повернувся і глянув на нього.

— Ти вловив суть?

Нейт ще раз кивнув і пішов геть. Шеф ВОРЦЄ побачив, що його обличчя, вперше за багато місяців, проясніло.

Деруни з сиром

Натерти картоплю й цибулю на великій терці, вичавити і зцідити всю рідину. Змішати тертий сир грюєр, борошно і чавлений часник зі збитими яйцями, після чого додати картоплю й цибулю до утворення густої маси. Підсмажити тридюймовими кружечками в олії до золотистого кольору, перевернути і повторити. Подавати з соусом із меленого шпинату, вершків та сметани.

26

Управління розвідки.

23

МАРБЛ був надто делікатним контактом, аби підключати нью-йоркську резидентуру. ВОРЦЄ обійшли місцевого очільника — дратівливого коротконогого підлабузника, відомого виключно своїм умінням плескати всіх по спинах і циганити квитки на будь-яку спортивну подію в місті. Його обійшли, а він про те й не здогадувався. МАРБЛ мав зустрітися з Нейтом увечері після закінчення засідань в ООН.

Москва, Гельсінкі, Нью-Йорк. Продовжуєш з того місця, де спинилися інші; на повторне вивчення внутрішніх агентів завжди бракує часу, треба просто починати говорити. Нейт сидів з МАРБЛом у невеличкому готельному номері в Мідтаун-Іст. Стіл, два стільці, за ними спальня, їхні пальта лежать на ліжку. За вікном стояла ніч, і крізь вікно долинав слабкий гомін трафіку з ФДР27. Горіло дві лампи, й чоловіки підсунули до невеличкого столу два стільці. МАРБЛ палко схопив Нейта за руку.

Вільною рукою Нейт налив води з карафки у склянку й запропонував МАРБЛу.

— Маєте гарний вигляд, — сказав він, заохочуючи того до розмови.

На серванті стояла таця з тарілками, на них були розкладені сендвічі, трохи салату й контейнер із соусом вінегрет. До їжі вони не торкнулися.

МАРБЛ усміхнувся і стенув плечима.

— Робота просувається, — сказав він. — У Центрі ми заявляємо про успіхи, щоб догодити одне одному. Насправді ж це просто myshynaya voznya — мишача метушня. Не так багато з того варте зусиль.

Він відпустив Нейтову руку, сів, відпив води й поглянув на свій годинник.

— Сьогодні маю не більше ніж півгодини. За два дні, може, буду вільний. Утім навіть зараз є доволі цікаві напрацювання, дозволь розповісти тобі про них, — сказав він. — Здається, Управління С опікується одним нелегалом у Сполучених Штатах. Ним керують із Нью-Йорка, але, думаю, він діє в Новій Англії, бо зустрічі відбуваються в Бостоні. Я не повинен знати про цю справу, але віднедавна до мене почали звертатися за порадами щодо локацій для зустрічей. Сама справа гарно відпрацьована, агент живе тут уже років з п’ять, здається.

— А ще є якісь деталі для його ідентифікації? — спитав Нейт.

— Жодних. Проте є ще одна річ, яка може мати стосунок до цього. Щоправда, це лише припущення, — сказав МАРБЛ. — Віднедавна пішов новий потік звітів. В ГРУ дуже ним зацікавились. Хтось проник у вашу програму розробки балістичних ракет для субмарин.

— Новий потік? Якої інформації? Маєте на прикметі якесь джерело?

— Припускаю, це хтось із відділу технічного обслуговування. З’явилася інформація про переоснащення старих човнів. Класу «Посейдон», а ні — «Трайдент». Деяка інформація дуже щільна.

— Щільна. Маєте на увазі детальна? — сказав Нейт.

— Так. Я читав резюме звіту. Судячи з вигляду, джерело залучене до програми. — МАРБЛ зробив іще один ковток води. — Але є одна дивна річ. Будучи головою Американського відділу, я не маю жодних відомостей про те, що на моїй території діє активне джерело й надає військову інформацію. А судячи з інтересу ГРУ, вони також не керують цим контактом. Ця інформація нова для них.

— І що про це свідчить? — запитав Нейт.

МАРБЛ перерахував на пальцях:

— Полився новий потік звітів. Я особисто не маю жодної інформації про зареєстроване джерело, щоб пояснити це. Залучено агента. Тож я припускаю, що джерелом інформації про субмарини і є той агент, яким керує Управління С, — сказав МАРБЛ.

— Звіти пішли віднедавна, але ж ви кажете, що наш агент живе у цій країні вже п’ять років, — сказав Нейт.

— Саме так, — сказав МАРБЛ. — Упродовж п’яти років він діяв обачно і створював собі легенду, а тепер нарешті отримав доступ і почав активно звітувати. Просто бездоганна комбінація: невидимий, гарно законспірований кріт, що проліз на важливу посаду, — сказав МАРБЛ.

Нейт кивнув, записуючи в невеличкому блокноті.

— А що там зі справою Директора, про яку ви казали в Гельсінкі? — спитав Нейт. — З’явилося щось іще?

— Нічого. Я знаю, наскільки це важливо, тож слухаю і дивлюсь щодня. Є одна річ, яку можна сюди прив’язати. Якось я був у кабінеті Директора, сидів у закутку кімнати. Прийшов Єгоров і сказав Директору: «Обізвався ЛЕБІДЬ, має новини». Він не знав, що я все чую.

— ЛЕБІДЬ? — спитав Нейт.

— Так, lebed — лебідь.

— Оперативний псевдонім крота?

— Саме так, — сказав МАРБЛ.

— Щось іще? Якісь зачіпки?

— Лише те, що я тобі сказав. ЛЕБІДЬ має займати якусь дуже високу посаду в уряді, щоб ним опікувався сам Директор. Про таку справу в моєму департаменті немає жодних згадок. Ніяких протоколів чи каблограм.

— А ви як вважаєте? — спитав Нейт. — Які ваші висновки?

МАРБЛ відпив ще води.

— Мої висновки такі, dorogoy drug — любий мій друже, — що не було б воно справою Директора, якби не відбувалося у Вашингтоні, у вашому уряді.

— То гадаєте, ЛЕБІДЬ десь тут?

МАРБЛ кивнув.

— Як нам знайти його?

МАРБЛ знизав плечима.

— Я подвою зусилля, щоб вичислити його. А тим часом придивіться до резидента Гóлова у Вашингтоні. Він у тому статусі, щоб зустрічатися з керівниками. А ще він справжня britva — небезпечний, як ніж у вуличній бійці.

Він встав, підійшов до вікна й виглянув надвір, понад вулицею.

— Стільки ігор, — сказав він до міста, що розкинулося знизу, — стільки небезпек. Я дуже радітиму, коли це все скінчиться.

— Оскільки ми вже заговорили про небезпеку, — сказав Нейт, — який ваш статус? Ви в безпеці? Що вони роблять, щоб знайти свій витік?

Нейт уникнув слова krot — кріт — з усіма його конотаціями.

— Прибережу це для нашої наступної зустрічі, — сказав МАРБЛ, поглянувши на годинник. — Це не терміново, тож може