Читати книгу - "День падіння з висоти., Лія Серебро"

-Я розберуся тут, а потім повернуся... Так... Ще не знаю...

    Олександр був поруч і з кимось тихо говорив телефоном.

  Він не помітив, що я прокинулася. У перші хвилини я зовсім нічого не відчувала, я акуратно витягнула катетер із вени, але в цю ж секунду мене пронизав різкий біль у животі, і я скрикнула.

-Прокинулася? - запитав він, скидаючи виклик на мобільному.

     Я знову закричала, оскільки перейми все ще продовжували сковувати мій живіт.

-У тебе пологи. Лідія мені все розповіла. А ти зіпсувала мою відпустку. Я через тебе змушений був кинути все і їхати сюди! Тепер слухай і знай, що моє терпіння увірвалося. Усьому є межа і моїй доброті теж. - Олександр говорив розмірено і лячно байдуже.

    Про його відпустку я дізналася вперше, так само здогадалася, що у відпустці він був не один.

  Я намагаюся придушити крик і мовчки дивлюся на нього з переляком в очах.

 -Я викликав тобі перейми, родовий міхур лопнув передчасно. Зараз нам із тобою доведеться дуже постаратися, щоб ти народила живу дитину.

-Везіть мене в лікарню! - відчайдушно попросила я. Боліло вже настільки сильно, що я злякалася і за себе, і за дитину.

    Згодом я дуже себе картала за той вчинок, який вчинила в паніці, намагаючись привернути до себе увагу і втекти з дому.

-Ніяких лікарень, вдома є все необхідне, і я вже домовився з перинатальною медсестрою, яка буде дивитися за дитиною. Ти дуже погано поводишся. Не думаєш ні про що, мабуть, окрім того, як втекти від мене і повернутися, очевидно, до свого старого способу життя...

-Ти ж замкнув мене в цій клітці й поїхав! - заперечила я, задихаючись від сутичок, і обтікаючи водоспадами поту.

-Скажи ще, що я неправильно зробив! - гаркнув він, задзвонив мобільний, і він, Олександр, так само нервово, увімкнув беззвучність на ньому та поставив його поруч на тумбочку біля узголів'я ліжка.

   Він побачив, що я витягнула катетер із вени та розлютився ще більше. Він би побив мене в цю ж хвилину, але совість йому не дозволила зробити подібне саме зараз.

-Не роби дурниць! Добре? - серйозно звернувся він до мене, готуючи новий катетер. - По вені капається стимулятор пологів, без нього ти не народиш.

-Саша! - взмолилася я. - Мені дуже душно і спекотно, можна мокрий рушник і відкрий вікно, будь ласка.

    Він виконав моє прохання, вивірено роблячи кожен рух.

-Не став мені катетер! Я не можу лежати під час переймів! Я хочу пройтися будинком! Я не втечу! Хоч зараз піди на зустріч! - знову благала я.

     На моє щастя, він пішов на зустріч і зрозумів мене. Він не розгубився, надаючи мені на той момент дійсно грамотну медичну допомогу. У цьому плані Олександр добре підготувався. Але відчувалося, що з морального боку він усе ж таки не був готовий до видовища народження дитини.

   -Гаразд. Я зроблю укол тобі... - зосереджено відповів він і відвернувся, щоб набрати в шприц ліки.

    Перейми тривали, але вони стали менш вираженими. Я скористалася тим, що Олександр відвернувся і кинула його мобільний у кишеню свого халата.

-Я хочу в туалет! По великому! - скомандувала я і закричала, щосили.

-Пологи починаються!!! - злякався він.

   Він усе спланував, але не розрахував дрібних деталей і моєї поведінки під час пологів.

   У туалет мені потрібно було терміново. Я хотіла витягнути сім-картку з телефона, заховати його, щоб мати його як гаджет. Колись я чула, що можна здійснювати екстрені дзвінки навіть без сім-карти та з заблокованого телефону.

  Я насилу встала, одягла халат і пішла у ванну кімнату.

Олександр нічого не запідозрив. Він чекав мене зовні з уколом у руках і відчувалося, що він був розгублений.

   Зараз я чітко розуміла, що далеко не піду, сенсу здіймати галас немає і головне - народити здорову дитину. Але все ж, витягнувши сім-карту і вимкнувши інтернет у телефоні, я спустила її в унітаз, а телефон сховала між настінною шафою і стіною у ванній. Довелося напружитися, щоб не зірвати його з петель, вивільнивши вузький простір. Ризикувала, бо телефон міг випасти звідти будь-якої хвилини. Знову різка сутичка та Олександр тут же провернув ручку дверей і увійшов до мене. Слава богу, я встигла.