Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

Вони повернулись у яскравому спалаху телепорту. Та варто було генералам зробити крок за межі кола, перед ними миттю виникла Клара. Вигляд у неї був більш ніж похмурий. Хвіст ойо-кицьки нервово хитався з боку в бік, вухо смикалось.

- Кураторко Леарлес, на вас чекають у кабінеті ректора. Негайно, - промовила вона стисло.

Рейна зиркнула на Таска, потім на Лейлу.

- Щось трапилось? – запитала вона тихо.

- Не впевнена, що зможу пояснити, - зітхнула Клара, - краще вам не змушувати їх чекати.

- Ми підемо також, - виступив вперед Еліас, - думаю, це і нас стосується? Чи не так?

- Я б не радила, - похитала головою кішка, - але діло ваше. У кабінет увійде лише кураторка.

Весь шлях до ректорського кабінету вони мовчали. Рейна не зводила погляду зі спини Клари. Відчуття було таке, наче її ведуть на ешафот. Клара завжди була стримана, емоції у неї, вочевидь, були атрофовані або їх викликала тільки Рурука. Клара була доволі саркастична, іноді груба, але зараз вони виглядала стурбованою. Рейну це непокоїло. Кішка зупинилась перед дверима кабінету і обернулась.

- Пані Леарлес йде зі мною, всі інші – чекатимуть тут.

В кабінеті атмосфера була гнітюча. Першим, що побачила Рейна, був кристал пам’яті. Артефакт, який відображав те, що бачив. Його, як правило, використовували для збору доказів та слідкування за кимось. І зараз на його гранях відображався гуртожиток, бліде світла каміну і Шира у обіймах Тейна. Ректор сидів у своєму кріслі і похмуро дивився на Рейну. Вона була настільки розгублена, що навіть не одразу помітила Роуга Таміру та Йенелайн Вітрокрилу, матір Тейна. Погляд у Таміру-старшого був важким. Шира і Тейн стояли осторонь, позаду них двоє з Білих плащів та Долрей. Зробивши над собою зусилля, Рей опанувала емоції та зітхнула.

- Ви що, збоченці? – запитала вона зневажливо, - порушили таїнство першого поцілунку.

- Як я і попереджав, - обернувся до Йенелайн Долрей, - ось вона, реакція викладача.

- Як ви це поясните?! – спалахнула сприганка.

Погляд її метав іскри. Вона була готова кинутись на Тейна. Її бліді щоки вкрилися червоними плямами.

- Я вас запитую!!! – обернулась вона до Рейни, - поясніть!!!

- Не до кінця розумію, яких пояснень ви від мене очікуєте, - стримано промовила Рей.

- Ви мали… вчити їх!!! – кричала Вітрокрила, - направляти! А ви?! Не змогли проконтролювати!.. Кая всемогутня!.. що скаже старійшина?! Принцеса вже знає?! Вона бачила?! Чим ти думав?!

Вона кинулась до Тейна, але на її шляху виросла Рейна.

- Вгамуйтесь, леді Йенелайн! – сказала вона і обернулась до Долрея, - серйозно?! Ви влаштували цю виставу через невинний поцілунок?!

- Невинний гріх, - солодко посміхнувся Долрей, - кров сприганів і кров кафо. Чи вам не знати, пані Леарлес, що це проти заповідей Білого храму?

- Заповіді – це не закони! – Рейна оскалилась, - а кохання – не гріх!

- Кохання?! – вирячилась на неї Йенелайн, - кохання між сприганом та кафо?! А ви чого мовчите?! Скажіть вже хоч щось!!!

Вона обернулась до Роуга, що нерухомо стояв в стороні і дивився на доньку, що ледь стримувала сльози.

- Так і мовчатимете?! Це катастрофа! Яка ганьба… мій син… – кричала Йенелайн.

- Та що за маячня?! – не витримала Рей.

- Рейно! – голос ректора був холодним та застережливим, - тримай себе в руках!

- Вони просто діти! Закохані діти!!! – Рейна не зупинилась, вона метнула спопеляючий погляд у паладина, - а ви… трясця, стривайте-но я тільки дізнаюсь, хто лишив той артефакт у моєму гуртожитку!..

- Ви все ще не бачите у цьому проблеми?

- Ні! Не бачу!

- Я так і знала… я знала! Це все тому що вона!.. – Вітрокрила задихалась від гніву.

- Що я?! – Рейна вишкірила ікла.

- Напівкровка! – випалила сприганка, - от вам і результат! Це мало статися. О Кая всемогутня… ні… так не має бути!

- Я попрошу вас заспокоїтись! – Теодор піднявся зі свого крісла.

- Ні! Я!.. я сповіщу інших батьків! Я вимагатиму, аби Рейна Леарлес була усунена з посади куратора! – випалила Йенелайн.

- Ні! – Тейн спробував вхопити матір за руку, але та відштовхнула його, - не роби цього! Вислухай!

- Тобі слова не давали! – закричала Вітрокрила, - як ти міг?

- Будь ласка, пані Леарлес ні в чому не винна! – схлипнула Шира.

- Леді Леарлес, можливо вам варто більше приділити часу вирішенню іншої проблеми? – уїдливо запитав Долрей, - ще трохи і почнеться полювання на наречену. Завойовник висунув свої вимоги.

- Що ти сказав?.. – голос Рейни зірвався.

- Долрей Абель! – гаркнув ректор, - негайно виведіть дітей!

Білі плащі Ширу та Тейна поспішно виштовхали за двері.

- Чекайте на мене в гуртожитку! – крикнула їм Рейна, - нікуди не йдіть!!!