Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Вона небезпечна. Поряд із нею діти у небезпеці… - прошепотіла Йенелайн і знову обернулась до Роуга, - та чого ж ви мовчите?!

- Я забираю Ширу додому, - просто промовив він.

- Пане Таміру, це поспішне рішення, - ректор намагався, аби його голос звучав спокійно, але йому це не вдалось, - ми можемо все спокійно обговорити.

- Не впевнений, що зможу зараз підтримати раціональну бесіду, - похитав головою кафо, - мені потрібно поговорити з дітьми. Тож… перепрошую.

Він коротко кивнув та вийшов за двері. Рейна кинулась за ним.

- Ви просто так підете?! – біснувалась Йенелайн.

- З вам вже все ясно! – гаркнула Рейна через плече, - а тут ще є шанс!..

- Рейно! – гукнув її ректор.

Вона обернулась на порозі. Погляд діда був суворим та важким, але він ледь помітно їй кивнув. Рейна вибігла з кабінету, пробігла повз своїх товаришів та Клари. До неї доносились крики Вітрокрилої та тихий, зухвалий голос Долрея.

- У Білому храмі ми могли б виправити це непорозуміння, якби ви довірили нам своє дитя…

А Рейна бігла. Вона нагнала його у саду. У грудях все горіло. Вона була настільки збентежена, що на мать втратила контроль і просто вхопила його за руку.

- Пане Таміру, зупиніться!!! – скрикнула вона.

Він обернувся до неї. Вона так раптово схопила його, що кафо навіть розгубився. Вона важко дихала, коси розтріпались і впали їй на обличчя. Ця жінка дивилась на нього так, як дивляться на благодійника, від рішення якого залежатиме твоє життя.

- Леді Леарлес, - промовив він тихо, - на нас дивляться.

- Пробачте, - вона відсмикнула свою руку, - пане Таміру, прошу вас! Перегляньте своє рішення стосовно Шири!

- І чому я маю послухати вас?

- Шира – неймовірно талановита дівчинка. Вона стане сильним бойовим ткачем, її контроль пряжі потужний і витончений водночас. Ви ж знали, чому вона забажала навчатися! Вона шукає себе. Вона хоче бути кимось! Не товаром на шлюбному ринку, а собою! Знайти свій шлях, своє призначення. Вона мріяла про друзів, про кохання… пане Таміру! Цей невинний поцілунок означав для них більше, ніж ви можете собі уявити. І якщо зараз… ви зруйнуєте те, що вони мають… ви втратите доньку! Вона втратить саму себе. Загубиться у ваших очікуваннях. Будь ласка… не розбиваєте їй серце!

Роуг Таміру слухав її мовчки, не перебивав. Коли вона закінчила свою палку промову, він глибоко зітхнув.

- Леді Леарлес, - тихо сказав він нарешті, - я ціную все те, що ви зробили для моєї доньки. Я вдячний за те, що ви так відчайдушно захищаєте її, що піклуєтесь про неї та переймаєтесь її долею. І я розумію, скільки значить для Шири цей поцілунок. Я знаю свою доньку. Але і ви зрозумійте мене правильно. Я знаю, що коханню, що зародилось у їхніх юних серцях, не суджено стати історією зі щасливим фіналом.

- Але чому?! Мої батьки!..

- Ваші батьки неймовірні, - перебив її Таміру, - їхнє кохання, сила волі, прагнення бути разом. Я щиро поважаю і вашого батька, і вашу матір. Ви – результат їхнього кохання. Така ж неймовірна, як і вони. Я вважаю, що це прекрасно. Але…

- Тоді чому?..

- …але у Шири немає владного дідуся-архімага, який підтримав би її у світських колах. Її батько не граф, а звичайний купець. Заможний, але без статусу. Розумієте, пані Леарлес? Я не зможу захистити своє дитя. Не зможу гарантувати їй спокійне життя, яке було у ваших батьків.

- Їм також було важко!

- Але був той, чиє слово було вагоміше ніж загальне невдоволення. У Шири цього немає. Це міг би бути Дім Вітрокрилих, але реакцію леді Йенелайн ви бачили самі.

- І все ж таки! Пане Таміру, я прошу вас… ні. Я вас благаю! Хоча б подумайте!

- Я прийняв рішення, леді Леарлес, - похитав головою Роуг, - але дякую, що ви намагалися.

Рейна лишилась стояти посеред саду. У її погляді важко було прочитати бодай щось. Вона була пуста, наче порцелянова лялька. Лише тінь самої себе. Таміру-старший навіть задумався чи не занадто грубо він їй відповів. Він бачив Леарлес раніше. Невігласка, солдафонка, цинік, запальна. Останнє слово завжди було за нею, але зараз, вона мовчала. Навіть не дивилась йому в слід. Він пройшов ще декілька кроків вперед, аж доки вона не зникла з його поля зору.

- Довго ще ховатимешся? – промовив Таміру, - спускайся.

Шарнон приземлився прямо перед батьком.

- Допоможи сестрі зібрати речі, - сказав Роуг, - лишатися чи повернутися з нею ти можеш вирішувати сам. На тебе я не тиснутиму.

- Ні.

- Що, ні?

- Шира не поїде.

- Здається, голова родини все ще я. І рішення прийматиму я.

- Але кураторка права! Ти не можеш так вчинити із Широю. Ти зруйнуєш її!

- Шарноне, - зітхнув батько, - від тебе завжди було багато проблем.

- Це ти кажеш своєму сину? Батьку, це взагалі-то боляче.

- Ти проблемний хлопчисько і це факт. Бійки, бійки, бійки! Не минало і дня, щоб ти когось не відгамселив.  Я дав тобі шанс. Одне просте завдання. Слідкувати за своєю свавільною сестрою. І ти не впорався.