Читати книгу - "Злочинна союзниця - імператриця? , Аліна Скінтей"

Зараз Вальдестріс майже тримала у своїх руках серце імператора, а за її спиною був артефакт, про який вона так мріяла отримати.

Еліанора відчула, як напруга навколо них стиснулася в єдиний, вібруючий момент. Її серце билося швидко, в грудях відлунював важкий ритм, але вона не відступала. Він стояв перед нею таким вразливим, таким близьким і при цьому майже недосяжним. Вона зробила крок уперед, її погляд знову зустрівся з ним, і в його очах вона побачила те, що змусило її серце завмерти: справжнє, палке бажання, яке тільки й чекало, щоб вирватися на свободу.

Вона обрала не слова, а дії, знаючи, що зараз жодна розмова не змогла б виразити те, що вирувало в ній. Її пальці обережно доторкнулися до його щоки, а потім ковзнули вздовж лінії його вилиць, шкіра під її долонею була гарячою, наче вогонь, що палає вночі. Вона наблизилася ще ближче, повільно, щоб дати йому можливість зупинити її, якщо він того забажає. Але він не відступив, лише його дихання стало важчим, як у звіра, що готується до стрибка.

Її губи торкнулися його м'яко, обережно, майже боязко. Але вже через мить ця обережність зникла, розтанула, мов сніг під палким сонцем. Пристрасть вирвалася на волю, захопивши їх обох. Її руки ковзнули йому на шию, пальці вплелися в його темне волосся, тягнучи його ближче, поглинаючи його запах, тепло, його суть.

Естар, здавалося, втратив контроль, який завжди зберігав із залізною впевненістю. Він відгукнувся на її поцілунок так палко, що все навколо зникло. Його руки обхопили її талію, притиснувши її до себе, їхні тіла переплелися у гарячих, тісних обіймах.

Поцілунок набрав обертів, ставав глибшим і пристраснішим, немов вогонь, що не знає меж. Їхнє дихання змішувалося, ставало рваним, обидва втратили здатність контролювати себе, увесь світ звузився до цього моменту, до цього єдиного дотику.

Він притиснув її ще ближче, перед цим змахнув рукою в бік дверей і ті зачинилися з грюкотом. Шаленство пристрасті їх захопило. Спотикаючи кроки, скинуті артефакти. Еліанора задихано розсміялася, але її сміх одразу переріс у зітхання, коли Естар підняв її, неначе вона важила не більше за пір'їну, і посадив на стіл, розкидавши артефакти в усі боки. Кілька сфер покотилися підлогою, видаючи глухий звук ударів, але їм обом було байдуже. Їх захопило шалене, невгамовне бажання, що здавалося, могло зруйнувати все довкола.

Еліанора відчула прохолоду гладкої поверхні під собою, яка контрастувала з пекучим жаром, що виходив від їхніх тіл. Німріан схилився над нею, його дихання було нерівним, а в очах палав вогонь, який вона так давно бачила, але ніколи не могла до кінця збагнути. Її руки знову потяглися до нього, вплітаючись у його темне волосся, тягнучи його ближче, ніби навіть ця близькість була недостатньою.

Його губи знову знайшли її, і цього разу в їхньому поцілунку було щось майже нестримне. Він не залишав жодного простору між ними, вбирав у себе її кожен вдих, кожен стогін, що виривався з її губ. Естар обхопив руками її талію, пальці вп'ялися в її стегна, залишаючи сліди жару, від яких усе її тіло охоплювало тремтінням. Еліанора обійняла ногами його стегна, тягнучи Естара ще ближче, ніби вона прагнула зупинити цей світ у його обіймах.

Повітря між ними заряджалося магією, створюючи напругу, яка була майже відчутною. Сила їхніх почуттів ледь не матеріалізувалася навколо, створюючи безпечний кокон із пристрасті, де існували лише вони двоє. Його губи ковзнувши до її шиї, і Еліанора закинула голову назад, надаючи йому простір, від якого по її тілу пробігла хвиля задоволення.

Вони не думали ні про що інше: ні про палац, ні про небезпеку, що чатувала за дверима, ні про артефакти, які були свідками їхнього божевілля. Їхні серця билися в унісон, і в цю мить усе, що мало значення, було тут і зараз. Це була пристрасть, яка виривалася за межі дозволеного, магічний вихор, який поглинув їх цілком.

Примітка:
*Валькарісові кістки! — вираз обурення, пов’язаний із богом війни, використовують, коли хочуть показати, що все йде не за планом.